Text 16
свайа дганур двріи нідхйа мй
бгрту пуро мармасу тіто ’пі
са іттхам атйулбаа-кара-баір
ґата-вйатхо ’йд уру мнайна
свайам — він сам; дгану — лук; дврі — біля дверей; нідгйа — поклавши; мйм — зовнішня енерґія; бгрту — брата; пура — з палацу; мармасу — до глибини серця; тіта — вражений; апі — не зважаючи на; са — він (Відура); іттгам — так; аті-улбаа — гостро; кара — вухо; баі — стрілами; ґата-вйатга — не побиваючись; айт — схвильований; уру — велика; мна-йна — так роздумуючи.
Вражений до глибини свого серця стрілами цих слів, Відура поставив свій лук біля дверей і покинув братів палац. Він не побивався тим, що сталося, роздумуючи про велику силу зовнішньої енерґії.
ПОЯСНЕННЯ: Чистого відданого Господа не виводить з рівноваги навіть найтяжча скрута, що її породжує зовнішня енерґія Господа. У «Бгаґавад-ґіті» (3.27) сказано:
практе крійамні
ґуаі кармі сарваа
агакра-вімӯгтм
картхам іті манйате
Під впливом трьох ґун зовнішньої енерґії зумовлена душа занурюється в матеріальне буття. Покрита оманним его, вона вважає, що всі дії вершить вона сама. Зовнішня енерґія Господа, матеріальна природа, повністю підвладна Верховному Господу, а зумовлена душа міцно зв’язана путами зовнішньої енерґії. Отже, зумовлена душа цілковито підпорядкована законам Господа. Але в омані вона вважає себе незалежною в своїх діях. Дурйодгана діяв під таким ілюзорним впливом зовнішньої енерґії, і врешті-решт вона його стерла в порох. Він не тільки не прислухався до мудрої поради Відури, а й навпаки, образив цю велику душу, що бажала добра усій його родині. Відура був чистий відданий Господа і тому зрозумів усе правильно. Дурйодгана жорстоко образив Відуру своїми словами, однак Відура бачив, що Дурйодгана, корячись впливу майі, зовнішньої енерґії, котиться до загибелі. Це викликало в нього думки про велику силу зовнішньої енерґії, і разом з тим він побачив, як йому допомогла в цій ситуації внутрішня енерґія Господа. Відданий завжди відречений, тому що ніякі земні принади не можуть його задовольнити. Відуру ніколи не був прив’язаний до життя в царському палаці брата. Він завжди був готовий покинути палац і повністю присвятити себе на трансцендентне любовне служіння Господу. І ось, завдяки Дурйодгані, йому випала така нагода, тому, замість журитися через свою грубу образу, він подумки подякував Дурйодгані, бо таким чином отримав змогу усамітнитися в святих місцях і цілковито зануритись у віддане служіння Господу. Особливої уваги тут заслуговують слова ґата-вйатга (не журячись), бо вони свідчать, що Відура був вищий за турботи, які мучать кожну людину, обплутану сітями матеріальної діяльності. Він вирішив, що йому немає потреби з луком в руках захищати брата, бо той уже прирік себе на крах. Тому Відура покинув палац, не чекаючи, поки Дурйодгана вдасться до дії. Майа, вища енерґія Господа, проявила тут як свій зовнішній, так і внутрішній аспекти.