23
іті мімсатас тасйа
брахмаа саха сӯнубгі
бгаґавн йаджа-пурушо
джаґарджґендра-саннібга
іті — так; мімсата — роздумуючи; тасйа — його; брахмаа — Брахми; саха — разом із; сӯнубгі — синами; бгаґавн — Бог-Особа; йаджа — Господь Вішну; пуруша — Верховна Особа; джаґарджа — заревів; аґа-індра — велетенська гора; саннібга — неначе.
Поки Брахма разом із синами висловлювали різні припущення, Верховний Бог-Особа, Вішну, оглушливо заревів, немов велетенська гора.
ПОЯСНЕННЯ: Як можна зрозуміти з цих слів, пагорби та гори також мають голос, тому що вони також живі істоти. Гучність голосу істоти пропорційна розмірам її матеріального тіла. Поки Брахма роздумував, чи не Господь втілився в образі вепра, Господь підтвердив Брахмині здогади, оглушливо заревівши Своїм дивовижним голосом.