49
алампаа іла-дгаро ґукаро
хша парарддгй вйатгіто дукгітешу
абгӯта-атрур джаґата ока-харт
наідґгіка тпам івоурджа
алампаа — праведний; іла-дгара — зразкової вдачі; ґуа-кара — вмістище всіх чеснот; хша — радісний; пара-ддгй — чужою радістю; вйатгіта — засмучений; дукгітешу — чужим нещастям; абгӯта-атру — не маючи ворогів; джаґата — усього всесвіту; ока-харт — що розсіює смуток; наідґгікам — через літню спеку; тпам — страждання; іва — як; уу-рджа — місяць.
Він буде скарбницею всіх чеснот і уособленням праведності. Він радітиме щастям інших і страждатиме, коли бачитиме чуже страждання. Він не матиме ворогів і розсіюватиме смуток усього всесвіту, як м’яке місячне сяйво дарує прохолоду після спекотного літнього сонця.
ПОЯСНЕННЯ: Прахлада Махараджа, ідеальний відданий Господа, мав усі хороші якості, які людина може мати. Хоча він був імператор і тримав під своєю рукою весь світ, він ніколи не надуживав своїм багатством. З самого дитинства він був вмістищем усіх чеснот. Каш’япа Муні, не перелічуючи тут ці всі достоїнства, каже лише, що Прахлада Махараджа посідав усі хороші якості. З цього видно чистого відданого. Найважливіша якість чистого відданого полягає в тому, що він не лампата, не розпусник. Інша його якість — це те, що він завжди прагне полегшити страждання всього людства. Найбільше нещастя живої істоти — це забуття про Крішну. Тому чистий відданий завжди намагається пробудити в кожній живій істоті свідомість Крішни. Це та панацея, яка може врятувати від усіх страждань.