No edit permissions for Ukrainian

34

тад вм амушйа парамасйа вікуга-бгарту
карту пракшам іха дгімахі манда-дгібгйм
локн іто враджатам антара-бгва-дшй
ппійасас трайа іме ріпаво ’сйа йатра

тат  —  тому; вм  —  цим двом; амушйа  —  Його; парамасйа  —  Всевишнього; вікуга-бгарту  —  Господа Вайкунтги; картум  —  дарувати; пракшам  —  благо; іха  —  в тому, що стосується вчиненої образи; дгімахі  —  обміркуймо; манда-дгібгйм  —  осіб кволого розуму; локн  —  до матеріального світу; іта  —  звідси (з Вайкунтги); враджатам  —  ідіть; антара-бгва  —  двоїстість; дшй  —  бачачи; ппійаса  —  гріховні; трайа  —  три; іме  —  ці; ріпава  —  вороги; асйа  —  живої істоти; йатра  —  де.

Тож зміркуймо, якої кари заслужили ці двоє грішників. Треба вибрати для них належну кару, яка в кінцевому підсумку дасть їм благо. Знайшовши двоїстість у бутті Вайкунтги, вони осквернилися, і тому не гідні залишатися тут. Вони повинні піти до матеріального світу, де жива істота змагається з трьома ворогами.

ПОЯСНЕННЯ: У «Бгаґавад-ґіті», сьомій главі, 27 вірші, вказано причину, з якої чисті душі потрапляють у зумовлене буття матеріального світу, в’язниці Верховного Господа. Як там сказано, поки жива істота залишається чистою, вона перебуває в повній гармонії з бажаннями Верховного Господа, але коли вона оскверняється, її бажання розходяться з бажаннями Господа. Ця скверна примушує живу істоту йти в матеріальний світ, кожен змагається з трьома ворогами: хіттю, гнівом та пожадливістю. Ці три вороги змушують живі істоти залишатися в матеріальному світі, і лише той, хто звільнився від цих ворогів, гідний увійти в царство Бога. Тому не слід впадати в гнів, коли щось перешкоджає задовольняти чуття, і не слід бути пожадливим, прагнучи здобути більше, ніж нам треба. У цьому вірші дуже чітко вказано, що матеріальний світ, куди за свою провинну повинні зійти брамники,    —    це місце для злочинців. Будь-який злочин засновується на бажанні задовольнити чуття, на гніві або ж на надмірній пожадливості. Раби цих трьох ворогів живої істоти ніяк не можуть піднятися до Вайкунтгалоки. Отже, люди повинні вивчати «Бгаґавад-ґіту», щоб визнати Верховного Бога-Особу, Крішну, як володаря всього сущого. Вони повинні вчитися вдовольняти чуття Верховного Господа, замість того, щоб намагатися вдовольнити свої. Щоб піднятися на Вайкунтгу, людина повинна розвивати в собі свідомість Крішни.

« Previous Next »