37
ева тадаіва бгаґавн аравінда-нбга
свн вібудгйа сад-атікрамам рйа-хдйа
тасмін йайау парамахаса-мах-мунінм
анвешаійа-чараау чалайан саха-рі
евам — так; тад ева — тої ж миті; бгаґавн — Верховний Бог-Особа; аравінда-нбга — що з Його пупа виростає лотос; свнм — Своїх слуг; вібудгйа — довідавшись; сат — великим мудрецям; атікрамам — образу; рйа — праведних; хдйа — захват; тасмін — туди; йайау — пішов; парамахаса — самітників; мах-мунінм — великих мудреців; анвешаійа — гідна мета пошуків; чараау — дві лотосові стопи; чалайан — ступаючи; саха-рі — з богинею щастя.
Саме тоді Господь, який дарує радість праведним і якого називають Падманабга, тому що з Його пупа виріс лотос, дізнався про образу, якої припустилися зі святими Його слуги. Ступаючи тими самими стопами, яких шукають самітники й великі мудреці, Господь, у супроводі дружини, богині щастя, вирушив туди Сам.
ПОЯСНЕННЯ: У «Бгаґавад-ґіті» Господь проголошує, що Його відданий ніколи, за жодних обставин, не пропаде. Господь зрозумів, що суперечка між сторожею й мудрецями набуває небезпечної форми і тому негайно вийшов зі Свого палацу й вирушив на місце подій, щоб врятувати Своїх відданих, брамників, від ще гіршого нещастя й повної згуби.