45

ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші дуже добре описано, як досягнути успіху на шляху йоґи. Тут конкретно вказано, що об’єкт медитації для послідовників йоґа-марґи    —    це образ Господа в аспекті чотирирукого Нараяни. За наших часів з’явилося багато так званих йоґів, які не зосереджують свою медитацію на чотирирукій формі Нараяни. Деякі з них намгаються медитувати на щось безособистісне чи на порожнечу, але це не знаходить схвалення у великих йоґів, які дотримуються класичного методу. В своїй істинній формі метод йоґа-марґи вимагає приборкати чуття, сісти в відлюдному й освяченому місці і медитувати на чотирирукий образ Нараяни, чию зовнішність і прикраси змальовано в цій главі, де йдеться про Його зустріч із чотирма мудрецями. Ця форма Нараяни являє Собою поширення Крішни, отож рух свідомості Крішни, який зараз поширюється всім світом,    —    це найвища форма істинної практики йоґи.

Свідомість Крішни    —    це найвища практика йоґи, яку виконують досвідчені йоґи-віддані. Незважаючи на всю свою привабливість, вісім форм йоґічної досконалості майже недосяжні для звичайної людини. Однак цей вірш каже, що Господь, який з’явився перед чотирма мудрецями, сповнений усіх восьми проявів цієї досконалості. Найвища форма йоґа-марґи полягає в тому, щоб двадцять чотири години на добу залишатися зосередженим на Крішні. Це називається свідомість Крішни. Описана в «Шрімад-Бгаґаватам» і в «Бгаґавад-ґіті» система йоґи, чи йоґічні методи, які рекомендує Патанджалі, відрізняються від тої сучасної практики, яку в західних країнах називають хатга-йоґою. Справжня практика йоґи вимагає приборкувати чуття, а коли чуття опановано,    —    зосередити розум на Верховному Богові-Особі, Шрі Крішні, в Його образі Нараяни. Господь Крішна    —    це первинний Бог-Особа, а всі інші форми Вішну, що тримають у чотирьох руках мушлю, лотос, булаву і диск,    —    це довершені поширення Крішни. «Бгаґавад-ґіта» рекомендує зосереджувати свою медитацію на образі Господа. Для того, щоб вправлятися в зосередженні розуму, треба сидіти випроставшись, щоб спина і голова були в одній площині. Для цієї практики треба знайти відлюдне місце, в якому панує дух святості. Йоґ повинен дотримуватися приписів брахмачар’ї, повністю утримуючись від статевого життя. Йоґу неможливо практикувати в перенаселеному місті, ні в чому собі не відмовляючи, потураючи всім своїх сексуальним бажанням і втішаючи свій невірний язик. Для того, щоб практикувати йоґу, обов’язково потрібно приборкувати чуття, а приборкування чуттів починається з приборкання язика. Той, хто опанував язик, може панувати й над іншими чуттями. Дозволяти язикові їсти й пити всілякі заборонені речі і разом з тим проґресувати на шляху йоґи неможливо. Дуже прикро, що на Захід приїжджає маса псевдо-йоґів, які наживаються на людській цікавості до йоґи. Ці псевдо-йоґи не соромляться навіть публічно проголошувати, що людина може вживати алкоголь і разом з тим практикувати медитацію.

П’ять тисяч років тому Господь Крішна порадив Арджуні практикувати йоґу, але Арджуна відверто зізнався, що нездатний дотримуватися суворих приписів системи йоґи. В будь-якій справі треба бути практичним, тому немає сенсу марнувати свій цінний час на безглузді гімнастичні вправи, вважаючи це за йоґу. Справжня йоґа    —    це пошук чотирирукої Наддуші в своєму серці і постійне медитативне споглядання цього образу Господа. Неперервна медитація має назву самадгі, і об’єкт цієї медитації    —    чотирирукий Нараяна, чиї прикраси й зовнішність змальовано в цій главі «Шрімад-Бгаґаватам». Проте якщо хтось хоче медитувати на порожнечу або на щось безособистісне, йому знадобиться дуже багато часу, перш ніж він досягне успіху в практиці йоґи. Ми не можемо зосереджувати розум на чомусь безособистісному чи на порожнечі. Справжня йоґа вимагає зосереджувати розум на Господньому образі, чотирирукому Нараяні, що перебуває в серці кожного.

Медитація дає змогу зрозуміти, що Бог перебуває в нашому серці. Знає істота про це чи ні, Бог перебуває в серці кожного. Він перебуває в серці не лише людини, але й кішки чи собаки. Це підтверджено в «Бгаґавад-ґіті», де Господь проголошує: івара сарва-бгӯтн хд-дее    —    «Ішвара, верховний повелитель світу, перебуває в серці всіх живих істот». Він присутній не лише в кожному серці, але і в кожному атомі. Немає такого місця, де б не був присутній Господь. Так сказано в «Ішопанішаді». Бог присутній скрізь, і все суще по праву належить Йому. Цей аспект Господа, в якому Він пронизує все, називають Параматмою. Слово атма означає «індивідуальна душа», а Параматма    —    «індивідуальна Наддуша». Як атма, так і Параматма    —    індивідуальні особи. Різниця між атмою і Параматмою полягає в тому, що атма, душа, присутня лише в одному тілі, а Параматма присутня всюди. Це добре ілюструє приклад із сонцем. Окрема індивідуальна особа перебуває лише в одному місці, але сонце, хоче теж є окремим індивідуальним тілом, присутня над головою всіх інших індивідуальних осіб. Це пояснено в «Бгаґавад-ґіті». Отож, хоча за своїми якостями всі живі істоти, включно з Господом, рівні, Наддуша відрізняється від індивідуальної душі Своїм обсягом і здатністю поширюватися. Господь, або Наддуша, може поширювати Себе в мільйони різних форм, що для індивідуальної душі неможливо.

Наддуша перебуває в серці кожного і тому є свідком усіх вчинків кожної істоти, в минулому, теперішньому й майбутньому. Упанішади описують Наддушу як друга й свідка, що сидить поряд з кожної індивідуальною душею. Господь завжди по-дружньому прагне забрати Свого друга, індивідуальну душу назад, додому, до Бога. Як свідок усіх дій індивідуальної істоти, Він дарує їй усі благословення, винагороджуючи її плодами її вчинків. Наддуша надає індивідуальній душі всі можливості отримати все, чим та бажає насолоджуватися в матеріальному світі. Страждання приходять до живої істоти як реакція на її бажання панувати над матеріальним світом. Але Господь радить Своєму другові, індивідуальній душі, що разом з тим є Його сином, облишити будь-яку іншу діяльність і просто віддатися Йому, здобувши таким чином нескінченне блаженство і вічне життя, сповнене знання. Ця настанова підводить підсумок усій «Бгаґавад-ґіті», найавторитетнішій і найпопулярнішій книзі з усіх різновидів йоґи. Останнє слово «Бгаґавад-ґіти», отже, вказує на остаточну мету йоґи.

У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що найвищий йоґ    —    це той, хто постійно занурений у свідомість Крішни. Що ж таке свідомість Крішни? Індивідуальна душа своєю свідомістю присутня по всьому своєму тілі, а Наддуша, або Параматма, своєю надсвідомістю присутня по всьому творінні. Індивідуальна душа зі своєю обмеженою свідомістю імітує надсвідомість Параматми. Я знаю, що відбувається в моєму обмеженому тілі, але я не можу відчути, що відбувається в тілі інших. Своєю свідомістю я присутній у своєму тілі, але моя свідомість не поширюється на тіла інших істот. Однак Наддуша, чи Параматма, присутня всюди і в кожному, знає все життя кожної істоти. Теорія про те, що душа і Наддуша суть одно неприйнятна, тому що не знаходить ніякого підтвердження в авторитетній ведичній літературі. Свідомість індивідуальної душі не має властивостей надсвідомості. Однак рівня надсвідомості можна досягнути, якщо індивідуальну свідомість привести в гармонію зі свідомістю Всевишнього. Цей метод називається впокоренням Господу, або свідомістю Крішни. З «Бгаґавад-ґіти» видно, що спочатку Арджуна не хотів воювати з братами та родичами, але, зрозумівши «Бгаґавад-ґіту», привів свою свідомість у гармонію з надсвідомістю Крішни. Таким чином він піднявся на рівень свідомості Крішни.

Особа, яка перебуває в повній свідомості Крішни, діє за вказівками Крішни. На початку розвитку свідомості Крішни ці вказівки вона отримує через прозоре посередництво духовного вчителя. Коли ж людина, пройшовши достатню підготовку, діє під проводом істинного духовного вчителя зі смиренням, вірою та любов’ю до Крішни, її просування по шляху до повної гармонії з Його волею стає ще більш певним і непомильним. Піднявшись на цей рівень відданого служіння у свідомості Крішни, відданий досягає найвищої досконалості в системі йоґи. На цьому рівні Крішна, чи Наддуша, дає йому вказівки з серця, тоді як ззовні відданому допомагає духовний вчитель, істинний представник Крішни. Господа, що допомагає відданому із серця, називають чайт’я, тому що Він перебуває в серці кожної істоти. Однак зрозуміти, що Бог перебуває в серці кожного, ще не достатньо. Треба зрозуміти, як Господь проявляє Себе не тільки всередині, а й зовні. Щоб діяти у свідомості Крішни, треба приймати Його вказівки і з серця, і ззовні. Це найвища досконалість людської форми життя і найвища досконалість всіх систем йоґи.

Досконалий йоґ оволодіває вісьмома надприродними досягненнями: він вміє ставати легшим за повітря, меншим за атом, більшим за гору, діставати все, що побажає, керувати іншими, як Господь, і т. д. Але коли людина досягає такого рівня досконалості, що отримує вказівки від Самого Господа, це перевершує всі згадані вище матеріальні досягнення. Дихальні вправи звичайно опановують лише на початку практики йоґи. Медитація на Наддушу    —    це наступний крок. Але безпосередньо спілкуватися з Наддушею і отримувати від Господа вказівки    —    це найвища досконалість. Дихальні вправи медитативної йоґи являли собою важке завдання навіть п’ять тисяч років тому, саме тому Арджуна відхилив пораду Крішни, що порекомендував цю систему. Нинішню епоху, епоху Калі, називають епохою занепаду. За цієї епохи люди назагал мають коротке життя і дуже тяжко засвоюють науку самопізнання чи духовного життя. Їм, переважно, не щастить, і тому, навіть якщо хтось починає трохи цікавитися самоусвідомленням, часто трапляється так, що його вводять в оману численні шахраї. Єдиний спосіб досягнути досконалості йоґи    —    це втілити в життя засади «Бгаґавад-ґіти», йдучи за прикладом Господа Чайтан’ї. Це найпростіша практика, і вона приводить до найвищої досконалості йоґи. Господь Чайтан’я особисто продемонстрував, як практикувати йоґу свідомості Крішни, просто оспівуючи святе ім’я Крішни, що радять «Веданта», «Шрімад-Бгаґаватам», «Бгаґавад-ґіта» та багато важливих Пуран.

Цього методу йоґи дотримуються широкі маси індійців, і поступово ця практика поширюється також у багатьох містах США. Цей метод дуже легкий і практичний для нинішньої епохи. Найбільшу користь від нього можуть отримати ті, хто серйозно бажає досягнути успіху в йозі. Жодна інша система йоґи не може привести до успіху за цієї епохи. Медитація була можлива за Сат’я-юґи, золотої епохи, коли люди жили сотні тисяч років. Якщо хтось хоче справді досягнути успіху за допомогою якогось практичного методу йоґи, йому варто повторювати Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе    /    Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе, і тоді він реально відчує, як він проґресує на шляху до своєї мети. У «Бгаґавад-ґіті» практику свідомості Крішни названо раджа-від’я, цар усього знання.

Всі, хто став на цей піднесений шлях бгакті-йоґи і практикує віддане служіння у стані трансцендентної любові до Крішни, може засвідчити, як просто і практикувати свідомість Крішни і яку радість це дарує. Четверо мудреців, Санака, Санатана, Санандана й Санат-кумара, як уже описував сорок третій вірш цієї глави, також привабилися до образу Господа і трансцендентних пахощів пилу з Його лотосових стіп.

Система йоґа вимагає приборкувати чуття, а бгакті-йоґа, або свідомість Крішни, являє собою метод очищення чуттів. Коли чуття очищені, їх дуже легко приборкати. Діяльність чуттів неможливо зупинити якимись штучними засобами, але якщо їх очистити служінням Господу, їх можна не лише приборкати, утримуючи від брудної діяльності, але й використати в трансцендентному служінні Господу. Саме цього прагнуть четверо мудреців: Санака, Санатана, Санандана й Санат-кумара. Ожте, свідомість Крішни    —    це не теорія вигадливого розуму якогось мислителя. Це метод, який рекомендує «Бгаґавад-ґіта» (9.34): ман-ман бгава мад-бгакто мад-йджі м намаскуру.