20
йа ваі вібгӯтір упайтй анувелам анйаір
артгртгібгі сва-ірас дгта-пда-реу
дганйрпітґгрі-туласі-нава-дма-дгмно
лока мадгуврата-патер іва кма-йн
йам — кого; ваі — певно; вібгӯті — Лакшмі, богиня щастя; упайті — слугує; анувелам — раз у раз; анйаі — іншими; артга — матеріальні здобутки; артгібгі — шукачами; сва-ірас — своєю головою; дгта — беручи; пда — стіп; реу — пил; дганйа — відданими; арпіта — піднесені; аґгрі — Твоїм стопам; туласі — листки туласі; нава — свіжі; дма — на ґірлянді; дгмна — маючи обитель; локам — місце; мадгу-врата-пате — царя бджіл; іва — як; кма-йн — прагнучи здобути.
Богиня щастя, Лакшмі, що пилом з її стіп люди посипають собі голову, слухняно прислуговує Тобі, мріючи про місце в обителі царя бджіл, що постійно в’ється над свіжими віночкоми з листків туласі на Твоїх стопах, піднесеними руками когось із благословенних відданих.
ПОЯСНЕННЯ: Як уже йшлося раніше, туласі набула своїх незрівнянних якостей завдяки тому, що перебуває на лотосових стопах Господа. У цьому вірші наведено чудове порівняння. Як цар бджіл завжди в’ється над листками туласі, піднесеними до лотосових стіп Господа, так і Лакшмі, богиня, чиєї ласки запобігають півбоги, брахмани, вайшнави та всі інші, завжди слугує лотосовим стопам Господа. Отже, ніхто не може дарувати ласку Господу, кожен, по суті, є слугою слуги Господа.