7
йат-севай чараа-падма-павітра-реу
садйа кшаткгіла-мала пратілабдга-ілам
на рір вірактам апі м віджахті йасй
прекш-лавртга ітаре нійамн ваханті
йат — кого; севай — служіння; чараа — стопи; падма — лотос; павітра — святий; реум — пил; садйа — відразу; кшата — очищені; акгіла — всі; малам — гріхи; пратілабдга — здобувши; ілам — вдачу; на — не; рі — богиня щастя; вірактам — відречений; апі — хоча; мм — Мене; віджахті — залишає; йасй — богині щастя; прекш-лава-артга — щоб здобути невелику прихильність; ітаре — інші, як оце Господь Брахма; нійамн — священні обітниці; ваханті — виконують.
Господь вів далі: Я слуга Своїх відданих, і завдяки тому Мої лотосові стопи набули такої святості, що вмить очищують від усіх гріхів, а Сам Я розвинув таку вдачу, що богиня щастя ніколи не залишає Мене, хоча Я не маю до неї ніякої прив’язаності, тоді як інші прославляють її красу і дотримуються священних обітниць, запобігаючи хоча б крихти її прихильності.
ПОЯСНЕННЯ: Стосунки між Господом і Його відданим сповнені трансцендентної краси. Відданий вважає, що тільки завдяки відданості Господу в ньому розвиваються всі хороші якості, а Господь вважає, що тільки завдяки Його відданості Своїм слугам зростає Його трансцендентна велич. Іншими словами, як відданий завжди прагне служити Господу, так Господь завжди прагне служити відданому. Господь визнає тут, що кожен, хто здобуде хоча б порошинку з Його лотосових стіп, відразу стає великою особистістю, але разом з тим Господь стверджує, що цією якістю Він завдячує тільки Своїй любові до відданих. Саме через цю любов Господа до Своїх відданих богиня щастя ніколи не залишає Його. Ба більше, Господу служить не одна, а багато тисяч богинь щастя, хоча в матеріальному світі, щоб здобути хоча б крихту її милості, люди накладають на себе суворі покути й виконують важкі аскези. Господь не терпить, щоб Його віддані зазнавали будь-яких труднощів. Тому Його прославляють як бгакта-ватсалу.