8
са ґм удастт саліласйа ґочаре
вінйасйа тасйм ададгт сва-саттвам
абгішуто віва-сдж прасӯнаір
пӯрйамо вібудгаі пайато ’ре
са — Господь; ґм — Землю; удастт — на поверхню; саліласйа — води; ґочаре — на видноті; вінйасйа — поклавши; тасйм — в Землю; ададгт — вклав; сва — Своє; саттвам — існування; абгішута — уславлений; віва-сдж — Брахмою (творцем всесвіту); прасӯнаі — квітами; пӯрйама — задоволений; вібудгаі — півбогами; пайата — під поглядом; аре — ворога.
Господь поклав Землю неподалік від Себе на поверхню води і наділив її власною енерґією, що дала їй змогу триматися на воді. Прямо на очах у демона Брахма, творець усесвіту, підніс Господу хвалу, а півбоги стали посипати Його квітами.
ПОЯСНЕННЯ: Демони не можуть зрозуміти, як Верховний Бог-Особа поклав Землю на воду, що вона не втонула, але для Господніх відданих у цьому немає великого дива. Не лише Земля, а численні мільйони інших планет плавають у повітрі. Цю здатність плавати в просторі вони отримують від Господа, іншого пояснення тут немає. Матеріалісти можуть сказати, що планети плавають у повітрі під дією закону всесвітнього тяжіння, але закон всесвітнього тяжіння діє під наглядом Верховного Господа. Саме так каже «Бгаґавад-ґіта», де Господь підтверджує, що за дією матеріальних законів, чи законів природи, за ростом та підтриманням, за виникненням та еволюцією всіх планетних систем — за всім сущим — стоїть нагляд Господа. Тільки півбоги на чолі з Брахмою здатні гідно оцінити дії Господа, і тому, побачивши дивовижний вчинок Господа, що примусив Землю триматися на поверхні води, вони стали посипати Його квітами в захваті від цього трансцендентного подвигу.