10

ПОЯСНЕННЯ: Господь Шрі Крішна    —    це Верховний Бог-Особа, як свідчать численні ведичні писання. Те саме визнають усі ачар’ї, включно з Шріпадою Шанкарачар’єю. Але коли Господь Крішна був присутній у цьому світі, різні люди бачили Його по-різному, і тому їхні оцінки Його становища також були різні. Люди, які мали віру в богоявлені писання, визнавали Господа таким, яким Він є, а коли Господь залишив цей світ, це для них було велике горе. У Першій пісні ми вже говорили про відчай Арджуни і Юдгіштгіри, який вони відчували після зникнення Господа Крішни і від якого вони не могли отямитись до кінця життя.

Ядави лише частково розуміли становище Господа, але вони теж гідні слави, адже вони мали можливість спілкуватися з Господом, що грав роль голови їхнього роду, і особисто Йому служили. Ядави і всі інші віддані Господа якісно вищі за тих, хто у своєму невігластві зараховує Господа до звичайних людей. Такі нещасні люди, безсумнівно, введені в оману ілюзорною енерґією. Незважаючи на всю свою світську освіту, вони не мають віри в Господа і заражені концепцією атеїзму, тому ілюзорна енерґія міцно тримає їх у своїх лещатах. Вони щосили намагаються переконати всіх, що Господь Крішна    —    звичайна людина і що Він загинув від стріли мисливця, розплачуючись за «гріх» змови проти Джарасандги і синів Дгрітараштри, демонічних царів світу. Такі люди не ймуть віри словам «Бгаґавад-ґіти», які стверджують, що Господь вільний від наслідків Своїх дій: на м кармі лімпанті. Такі безбожники вважають, що родина Господа Крішни, династія Яду, загинула через прокляття брахманів, яке впало на них за гріхи Крішни, винуватого в смерті синів Дгрітараштри, і таке інше. Таке блюзнірство не може збентежити серце Господніх відданих, бо вони чудово знають, як усе було насправді. Їх неможливо похитнути в їхньому розумінні Господа. Натомість, ті, кого пантеличать вислови асурів,    —    також пропащі душі. Такий зміст цього вірша, якого промовляє Уддгава.