29
са ева ґо-дгана лакшмй
нікета сіта-ґо-вшам
чрайанн ануґн ґопн
раад-веур арірамат
са — Він (Господь Крішна); ева — безперечно; ґо-дганам — багатство у формі коров; лакшмй — процвітання; нікетам — вмістище; сіта-ґо-вшам — прекрасні корови та бики; чрайан — випасаючи; ануґн — супутників; ґопн — пастушків; раат — грою; веу — флейти; арірамат — звеселяв.
Коли Господь, вмістище всього багатства і щастя, пас Своїх прекрасних биків, Він звеселяв Своїх нерозлучних друзів-пастушків грою на флейті.
ПОЯСНЕННЯ: Коли Господу виповнилося шість чи сім років, Йому доручили пасти корів та биків. Він був син заможного землевласника, якому належали не сотні, а тисячі корів. Згідно з ведичними поняттями, багатство людини визначають за тим, скільки в неї зерна і корів. Ці дві речі, зерно й корови, вирішують усі продовольчі проблеми людства, більше нічого не треба. Якщо в людей досить зерна й корів, у них не буде ніяких економічних проблем. За винятком цих двох, усі інші потреби створені штучно і лише марнують цінний час людської форми життя на зайвий непотріб. Господь Крішна, як вчитель людства, на особистому прикладі показує, що вайш’ї, сільськогосподарська й торгова громада, повинні тримати корів та биків, піклуючись про цих цінних тварин. Як вказують смріті, корова — це мати, а бик — батько людини. Корова є мати через те, що люди беруть у неї молоко, так само як дитина п’є молоко з материнських грудей. А бик є батько людини, бо, як батько заробляє і приносить дітям їжу, так бики обробляють землю і допомагають людині добувати зерно. Вбиваючи батька й матір, людське суспільство вбиває в собі життєву снагу. У цьому вірші зазначено, що прекрасні бики й корови Крішни були різних мастей: червоні, чорні, зелені, жовті, попелясті тощо. Вигляд різнокольорових биків та корів, що випромінювали радість і пашіли здоров’ям, оживляв околиці Вріндавани і тішив око.
На додаток до цього мальовничого видовища, Господь часто грав на Своїй славетній флейті. Переливи Крішниної флейти дарували Його друзям таке трансцендентну втіху, що вони й думати не могли ні про яку брахмананду, що її так прославляють імперсоналісти. Ці пастушки, як далі пояснює Шукадева Ґосвамі, у минулому нагромадили гори доброчестя і тому тепер насолоджувались особистим товариством Господа і звуками Його трансцендентної флейти. «Брахма-самхіта» (5.30) теж згадує про те, що Господь грає на трансцендентній флейті:
веу кваантам аравінда-далйаткша
бархватасам асітмбуда-сундарґам
кандарпа-коі-камінійа-віеша-обга
ґовіндам ді-пуруша там аха бгаджмі
Брахмаджі сказав: «Я поклоняюсь Ґовінді, предвічному Господу, що грає на трансцендентній флейті і що Його очі схожі на лотоси. Його волосся прикрашають павичеві пера, а тіло кольором скидається на грозову хмару. Своєю вродою воно перевершує мільйони Купідонів». Так дивовижно виглядає Господь.