19
ека свайа са джаґата сіскшай-
двітійайтманн адгі-йоґамйай
сджасй ада псі пунар ґрасішйасе
йатгора-нбгір бгаґаван сва-актібгі
ека — один; свайам — Ти Сам; сан — бувши; джаґата — всесвіти; сіскшай — бажаючи творити; адвітійай — недвоїстий; тман — в Собі; адгі — орудуючи; йоґа-мйай — йоґамайею; сджасі — твориш; ада — ті всесвіти; псі — підтримуєш; пуна — знову; ґрасішйасе — згорнеш; йатг — як; ӯра-нбгі — павук; бгаґаван — Господи; сва-актібгі — Своєю енерґією.
Дорогий Господи, Ти один твориш усесвіти. О Боже-Особо, бажаючи створити ці всесвіти, Ти твориш їх, підтримуєш їх, а тоді знову згортаєш їх силою Своїх енерґій, півладних йоґамайі, Твоїй другій енерґії. Ти робиш це, як павук, що за допомогою своєї енерґії плете павутину, а тоді знову згортає її.
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші вжито два важливих слова, які цілковито спростовують теорію імперсоналістів про те, що все є Бог. Тут Кардама каже: «О Боже-Особо, Ти один, але Ти маєш різноманітні енерґії». Дуже значущий також приклад із павуком. Павук — це індивідуальна жива істота, але за допомогою своєї енерґії він сплітає павутину, розважається з нею, а коли бажає — закінчує свою гру з павутиною і згортає її. Коли павук сплітає зі своєї слини павутину, він не перетворюється на щось безособистісне. Так само, творячи й проявляючи матеріальну чи духовну енерґії, їхній творець не стає безособистісним. З цієї молитви само собою випливає, що Бог — це свідома істота, яка здатна чути молитви й виконувати бажання відданого. Отже, Господь — це сач-чід-ананда-віґраха, форма блаженства, знання і вічності.