21
та твнубгӯтйопарата-крійртга
сва-мйай вартіта-лока-тантрам
наммй абгікша наманійа-пда-
сароджам алпійасі кма-варшам
там — це; тв — Ти; анубгӯтй — пізнавши; упарата — відкинув; крій — корисливу діяльність; артгам — щоб; сва-мйай — Своєю енерґією; вартіта — створений; лока-тантрам — матеріальний світ; наммі — кланяюся; абгікшам — постійно; наманійа — гідним поклоніння; пда-сароджам — лотосовим стопам; алпійасі — нікчемному; кма — бажання; варшам — що проливає.
Я знову й знову з великою шаною кланяюся Твоїм лотосовим стопам, які являють собою найліпший притулок, тому що Ти проливаєш на нікчемних живих істот усі благословення. Ти проявив ці матеріальні світи за допомогою Своєї енерґії для того, щоб усі живі істоти могли пізнати Тебе і таким чином розвинути відреченість від корисливої діяльності.
ПОЯСНЕННЯ: Слід зрозуміти, що кожна людина — бажає вона матеріальної насолоди, чи звільнення, чи трансцендентного любовного служіння Господу, повинна щиро схилитися перед Верховним Господом, тому що Господь може дарувати будь-які благословення. Господь також каже у «Бгаґавад-ґіті»: йе йатг м прападйанте — якщо хтось бажає щасливо насолоджуватися в матеріальному світі, Господь дає йому це благословення, якщо хтось бажає звільнитися від рабства матеріального існування, Господь звільняє його, а якщо хтось бажає постійно служити Господу в повній свідомості Крішни, Господь благосляє його цією можливістю. Для тих, хто прагне матеріальних насолод, Він визначив у Ведах величезну кількість жертвопринесень та обрядів. Скориставшись із цих приписів, люди можуть насолоджуватися матеріальним життям на вищих планетах або в шляхетних аристократичних родинах. Все, що для цього потрібно робити, описано в Ведах, і кожен може з цього скористатися. Те саме стосується і тих, хто прагне звільнитися з матеріального світу.
Поки людина не розвинула відразу до насолод матеріального світу, вона не може прагнути звільнення. Звільнення — це мета тих, хто відчуває огиду до матеріальної насолоди. Тому «Веданта-сутра» проголошує: атгто брахма-джіджс — коли людина облишила спроби стати щасливою в матеріальному світі, вона може розпочати пошук Абсолютної Істини. Для тих, хто хоче пізнати Абсолютну Істину, існує «Веданта-сутра», а також «Шрімад-Бгаґаватам», авторитетне роз’яснення «Веданта-сутри». «Бгаґавад-ґіта» теж являє собою «Веданту», і тому той, хто розуміє «Шрімад-Бгаґаватам», «Веданта-сутру» чи «Бгаґавад-ґіту», здобув істинне знання. Коли людина здобула істинне знання, вона теоретично досягає єдності з Усевишнім, а коли вона починає служити Брахману, тобто діяти у свідомості Крішни, вона не лише звільняється від матеріального буття, але і втверджується у духовному бутті. Так само для тих, хто хоче панувати над матеріальною природою, існують численні різновиди матеріальної насолоди. До їхнього розпорядження є матеріальне знання і матеріальні науки, які Господь створює для тих, хто хоче насолоджуватися ними. Отже, висновок полягає в тому, що, хоч би яке благословення людина шукає, їй треба поклонятися Верховному Богові-Особі. Варто відзначити вжите в цьому вірші слово кма-варшам. Воно вказує на те, що Господь задовольняє бажання кожного, хто звертається до Нього. Але той, хто щиро любить Крішну і водночас бажає матеріальної насолоди, стоїть перед дилемою. Проявляючи велику милість до такої людини, Крішна дає їй можливість зануритись у трансцендентне любовне служіння Господу, і завдяки тому вона поступово забуває про свої галюцинації.