20
прасаґам аджара пам
тмана кавайо віду
са ева сдгушу кто
мокша-дврам апвтам
прасаґам — прив’язаність; аджарам — сильна; пам — рабство; тмана — душі; кавайа — вчені; віду — знають; са ева — та сама; сдгушу — до відданих; кта — скерована; мокша-дврам — брама до звільнення; апвтам — відкрита.
Кожна мудра людина чудово знає, що матеріальна прив’язаність — це найміцніші пута, які зв’язують духовну душу. Але та сама прив’язаність, скерована на свідомих своєї природи відданих, відкриває перед людиною шлях до звільнення.
ПОЯСНЕННЯ: Тут ясно сказано, що прив’язаність до одного спричинює рабство зумовленого життя, а та сама прив’язаність, скерована на інший об’єкт, вікриває шлях до звільнення. Прив’язаність неможливо викорінити, її треба лише перенести на інший об’єкт. Прив’язаність до матеріальних речей називають матеріальною свідомістю, а прив’язаність до Крішни чи Його відданого називають свідомістю Крішни. Отже, прив’язаність нерозривно пов’язана зі свідомістю. Тут чітко сказано, що, просто очистивши свою свідомість, перетворивши її з матеріальної свідомості на свідомість Крішни, ми досягаємо звільнення. Хоча писання закликають позбутися прив’язаності, жива істота нездатна існувати без будь-яких бажань. Жива істота за своєю природою схильна відчувати до чогось прив’язаність. Ми бачимо, що коли в когось немає об’єкта прив’язаності, немає дітей, він розвиває прив’язаність до кішки чи собаки. Це свідчить про те, що схильність бути прив’язаним до чогось викорінити неможливо; її треба використати для вищих цілей. Прив’язаність до матеріальних речей продовжує наше зумовлене існування, але якщо ту саму прив’язаність перенести на Верховного Бога-Особу чи Його відданого, вона стає джерелом звільнення.
Це вірш радить перенести прив’язаність на садгу, відданих, які усвідомили себе. Хто такий садгу ? Садгу — це не просто якась звичайна людина, яка вбралась у шафрановий одяг чи відпустила бороду. У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що садгу — це той, хто непохитно виконує віддане служіння. Навіть якщо трапляється, що він не дотримується суворих правил відданого служіння, але при тому він має непохитну віру в Крішну, Верховну Особу, його слід вважати за садгу. Сдгур ева са мантавйа (Б.-ґ. 9.30). Садгу неухильно йде шляхом відданого служіння. Якщо людина взагалі бажає пізнати Брахман чи досягнути духовної досконалості, цей вірш радить їй перенести свою прив’язаність на садгу, відданого. Господь Чайтан’я підтвердив це: лава-мтра сдгу-саґе сарва-сіддгі хайа — завдяки одній миті спілкування з садгу людина може досягнути досконалості.
Махатма — це синонім до слова садгу. В іншому місці «Шрімад-Бгаґаватам» сказано, що служіння махатмі, піднесеному відданому Господа, — це дврам хур вімукте, тобто пряма дорога до звільнення. Махат-сев дврам хур вімуктес тамо-двра йошіт саґі-саґам (Бгаґ. 5.5.2). Натомість служіння матеріалістам дає протилежний результат. Якщо хтось служить грубому матеріалісту, чи людині, яка шукає тільки чуттєвого задоволення, то перед ним відкривається шлях до пекла. Ту саму засаду підтверджено тут. Прив’язаність до відданого — це прив’язаність до служіння Господу, тому що, спілкуючись із садгу, людина чує від нього настанови про те, що треба стати відданим, поклонятися Господу і щиро Йому служити. Такі дари садгу. Якщо ми хочемо спілкватися з садгу, ми не повинні чекати від нього настанов про те, як поліпшити своє матеріальне становище. Він дасть настанови про те, як розрубати вузол прив’язаності до матеріальної скверни і як піднятися до рівня відданого служіння. Ось які результати дає спілкування з садгу. Капіла Муні насамперед пояснює, що шлях до звільнення починається зі спілкування.