21

ПОЯСНЕННЯ: Як уже сказано, садгу    —    це відданий Господа. Тому він турбується тільки про те, щоб відкрити людям знання відданого служіння Господу. В цьому проявляється його милосердя. Він знає, що без відданого служіння Господу життя людини спливає марно. Відданий мандрує всією землею, йдучи від дверей до дверей і проповідуючи: «Розвивайте свідомість Крішни. Станьте відданим Господа Крішни. Не марнуйте життя на задоволення лише своїх тваринних потреб. Людське життя призначене для самоусвідомлення, для розвитку свідомості Крішни». Так навчає садгу. Він не задовольняється тим, що сам досягає звільнення. Він завжди думає про інших. Немає людини, яка більше за нього співчувала би всім палим душам. Одна з його якостей    —    це круіка, велике милосердя щодо палих душ. Під час проповіді йому доводиться стикатися з численними перешкодами, і тому садгу, Господній відданий, повинен бути дуже терплячий. Його нерідко кривдять, тому що зумовлені душі не готові прийняти трансцендентне знання про віддане служіння. Їм не подобається слухати про це    —    в цьому проявляється їхня хвороба. Садгу виконує невдячне завдання переконувати їх у важливості відданого служіння. Іноді віддані зазнають фізичних нападок. Господа Ісуса Христа розіп’яли, Харідасу Тгакуру били палками на двадцяти двох базарах, а на Ніт’янанду, головного сподвижника Господа Чайтан’ї, напали розлючені Джаґай і Мадгай. Та всі ці віддані зберігали терпіння, тому що їхня місія полягала в тому, щоб звільняти пропащі душі. Садгу відзначає велика терплячість і милосердя до всіх палих душ. Він милостивий, тому що він бажає добра всіх живим істотам. Він бажає добра не лише людям, але й тваринам також. Тут сказано сарва-дехінм, що вказує на всіх живих істот, які мають матеріальні тіла. Матеріальне тіло має не лише людина, але й інші істоти, як-от коти й собаки. Відданий Господа милостивий до всіх    —    навіть до котів, собак, дерев та ін. Він поводиться усіма живими істотами так, щоб вони кінець-кінцем звільнилися від матеріального рабства. Шівананда Сена, один з учнів Господа Чайтан’я, дарував звільнення собаці, трансцендентним чином ставлячись до неї, як до душі. Відомо багато випадків, коли завдяки спілкуванню з садгу наівть собака діставала звільнення, тому що садгу дбає про добро всіх живих істот. Однак, хоча садгу ні з ким не ворогує, світ настільки невдячний, що навіть садгу має багато ворогів.

В чому полягає різниця між ворогом і другом? Ця різниця проявляється в їхній поведінці. Садгу поводиться з усіма зумовленими душами так, щоб вони кінець-кінцем звільнилися від матеріального ув’язнення. Тому зумовлена душа не може знайти ліпшого друга, ніж садгу, який намагається полегшити її існування. Садгу завжди вмиротворений, він спокійно і незворушно виконує вказівки писань. Садгу    —    це той, хто дотримується викладених у писаннях заповідей і разом з тим є відданим Господа. Той, хто справді дотримується принципів писань, повинен бути відданим Бога, бо всі шастри приписують коритися наказам Бога-Особи. Отже, садгу називають вірного слугу заповідей писань і Господнього відданого. Відданого відзначають усі ці якості. Відданий розвиває всі хороші якості півбогів, тоді як невідданий, навіть отримавши чудову освіту і виховання, з трансцендентного погляду насправді не має хороших якостей.