5
ата ева анаі чітта
прасактам асат патгі
бгакті-йоґена тівреа
вірактй ча найед ваам
ата ева — тоі; анаі — поступово; чіттам — розум, свідомість; прасактам — прив’язаний; асатм — матеріальних насолод; патгі — на шлях; бгакті-йоґена — відданим служінням; тівреа — дуже серйозним; вірактй — без прив’язаності; ча — і; найет — повинен привести; ваам — в покору.
Обов’язок кожної зумовленої душі — скерувати свою осквернену свідомість, що тепер прив’язана до матеріальної насолоди, на якнайсерйозніше віддане служіння в дусі відреченості. Так вона зможе повністю підпорядкувати собі розум і свідомість.
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш чудово описує шлях до звільнення. Причина зумовленості матеріальною природою полягає в тому, що істота вважає себе за власника, володаря насолоди і друга всіх живих істот. Ці хибні уявлення виникають через медитацію на чуттєву насолоду. Коли людина вважає себе за найліпшого друга своїх співвітчизників, суспільства чи всього людства, і вдається до патріотичної, доброчинної чи альтруїстичної діяльності, вона просто думає про задоволення чуттів. Так званий вождь нації чи гуманіст служить не людям, а своїм чуттям. Така реальність. Але зумовлена душа не розуміє цього, тому що її вводять в оману чари матеріальної природи. Тому це вірш радить якнайсерйозніше присвятити себе на віддане служіння Господу. Це означає, що не треба вважати себе власником, доброчинцем, другом чи тим, хто насолоджується. Треба завжди усвідомлювати, що по-справжньому може насолоджуватися тільки Крішна, Верховний Бог-Особа. В цьому полягає основа бгакті-йоґи. Треба бути твердо переконаним у трьох засадах: треба завжди пам’ятати, що Крішна владика всього сущого, Крішна всім насолоджується і Крішна — друг усіх істот. Треба не лише добре усвідомити ці засади самому, але й намагатися переконати в них інших людей, поширюючи свідомість Крішни.
Коли людина серйозно присвячує себе на служіння Господу, в неї природно зникає схильність претендувати на становище владики матеріальної природи. Така відреченість називається вайраґ’я. Замість того, щоб з головою поринати в марні спроби панувати над матерією, така людина присвячує себе розвитку свідомості Крішни, тим самим приборкуючи свою свідомість. Практика йоґи вимагає приборкати чуття — йоґа індрійа-сайама. Але чуття завжди шукають діяльності, тому їхню діяльність треба скерувати на віддане служіння; зупинити їхню діяльність неможливо. На того, хто намагається штучно зупинити діяльність чуттів, чекає поразка. Навіть великий йоґ Вішвамітра, що намагався приборкати чуття засобами йоґи, впав жертвою чар Менаки. Таких прикладів існує багато. Поки людина повністю залучить свій розум і свідомість до відданого служіння, залишається загроза того, що розум захоплять бажання чуттєвого задоволення.
Цей вірш вказує на один дуже важливий момент. Тут сказано: прасактам асат патгі — розум завжди приваблюється до асат, тимчасового матеріального буття. Ми пов’язані з матеріальної природою з непам’ятних часів і тому звикли відчувати прив’язаність до тимчасової матеріальної природи. Треба зосередити свій розум на вічних лотосових стопах Верховного Господа — са ваі мана кша-падравіндайо. Свій розум треба зосередити на лотосових стопах Крішни, і тоді все стане дуже сприятливим. Так цей вірш підкреслює важливість бгакті-йоґи.