26
вакшо ’дгівсам шабгасйа мах-вібгӯте
пус мано-найана-нірвтім дадгнам
кага ча каустубга-маер адгібгӯшартга
курйн манасй акгіла-лока-намасктасйа
вакша — груди; адгівсам — обитель; шабгасйа — Верховного Бога-Особи; мах-вібгӯте — Маха-Лакшмі; пусм — людини; мана — розуму; найана — очам; нірвтім — трансцендентну втіху; дадгнам — даючи; кагам — шия; ча — теж; каустубга-мае — коштовного каменю Каустубга; адгібгӯшаа-артгам — що підкреслює красу; курйт — повинен медитувати; манасі — в розумі; акгіла-лока — весь усесвіт; намасктасйа — кому поклоняється.
Потім йоґ повинен медитувати на груди Верховного Бога-Особи, обитель богині Маха-Лакшмі. Господні груди — джерело всієї трансцендентнтої втіхи для розуму і повного задоволення для очей. Потім йоґ повинен закарбувати в своєму розумі вигляд шиї Бога-Особи, якому поклонється весь усесвіт. Шия Господа додає краси самоцвіту Каустубга, який спочиває на Його грудях.
ПОЯСНЕННЯ: В Упанішадах сказано, що все суще творять, руйнують і підтримують різноманітні енерґії Господа. Обителлю цих усіх незбагненних енерґій є груди Господа. Як загалом кажуть люди, Бог всемогутній. Цю могутність уособлює Маха-Лакшмі, вмістище всіх енерґій, що завжди перебуває на трансцендентних грудях Господа. Йоґ, який досконало навчився медитувати на цю частину трансцендентного тіла Господа, може здобути численні форми матеріальної могутності, що становлять вісім різновидів йоґічної досконалості.
У цьому вірші сказано, що не камінь Каустубга прикрашає Господню шию, а навпаки, Господня шия додає краси самоцвіту. Камінь сам стає прекраснішим завдяки тому, що висить на грудях у Господа. Існує два способи, які дозволяють споглядати трансцендентний образ Господа: на нього можна медитувати у своєму розумі, а можна встановити у храмі в формі статуї, прикрасивши її, щоб усі могли споглядати її. Отже, храмове поклоніння призначене для людей, які не досягли ще такого рівня, на якому вони могли б медитувати на Господній образ. Постійні відвідини храму не відрізняються від прямого споглядання трансцендентного образу Господа і мають однакову з ним цінність. Перевага йоґа полягає в тому, що він може сісти, усамітнившись, де завгодно і споглядати Господа в медитації. Натомість людині на нижчому рівні розвитку доводиться ходити в храм, бо поза храмом вона нездатна побачити Господній образ. Мета всіх методів духовного розвитку, вимагають вони слухати, дивитися чи медитувати, полягає в тому, щоб зосередитися на трансцендентному образі Господа. Про зосередження на чомусь безособистісному чи на порожнечі немає жодної мови. Господь може дарувати трансцендентне задоволення і відвідувачу храму, і зануреному в медитацію йоґові, і тому, хто слухає про трансцендентний образ Господа з писань, як оце «Шрімад-Бгаґаватам» чи «Бгаґавад-ґіта». У відданому служіння є дев’ять методів, одним з яких є смаранам, або медитація. Йоґи користаються з методу смаранам, а бгакті-йоґи користаються насамперед із методів слухання і оспівування.