24
ахам уччвачаір дравйаі
крійайотпаннайнаґге
наіва тушйе ’рчіто ’рчй
бгӯта-ґрмвамніна
ахам — Я; учча-авачаі — різними; дравйаі — предметами; крійай — релігійними ритуалами; утпаннай — виконуваним; анаґге — о безгрішна мати; на — не; ева — певно; тушйе — задоволений; арчіта — коли Мені поклоняються; арчйм — в формі Божества; бгӯта-ґрма — до інших живих істот; авамніна — ті, хто ставиться без поваги.
Люба матінко, навіть якщо людина поклоняється Мені, дотримуючись усіх потрібних ритуалів і підносячи Моїм Божествам в храмі всі атрибути поклоніння, але не усвідомлює Мою присутність в усіх живих істотах, вона зовсім не задовольняє Мене.
ПОЯСНЕННЯ: Існує шістдесят чотири елементи поклоніння Божеству у храмі. Божеству підносять багато різних предметів, деякі з них дуже цінні, деякі менш. У «Бгаґавад-ґіті» сказано: «Якщо відданий підносить Мені квіточку, листок, трохи води чи невеличкий плід, Я прийму цей дар». Справжня мета підношення полягає в тому, щоб проявити свою любов і відданість Господу. Самі дари мають другорядне значення. Якщо людина ще не розвинула любові та прив’язаності Господа і без справжньої відданості просто підносить Йому всілякі страви, плоди й квіти, Господь не прийме такого підношення. Бога-Особу неможливо підкупити. Він настільки великий, що наші хабарі нічого не значать для Нього. Крім того, Йому нічого не бракує; Він довершений Сам у Собі, отож що ми можемо дати Йому? Все походить із Нього. Ми підносимо Йому дари тільки для того, щоб виявлити свою вдячність і любов до Господа.
Чистий відданий завжди виявляє свою вдячність Господу і любов до Нього. Він знає, що Господь перебуває в кожній живій істоті, і тому до храмового поклоніння Господу неодмінно входить роздача прасаду. Поклонятися Божеству не означає влаштувати храм у себе вдома чи в кімнаті, пропонувати щось Господу, а тоді самому їсти це. Звичайно, це ліпше, ніж просто готувати для себе й їсти, не розуміючи своїх стосунків із Верховним Господом, — люди, які так діють, не ліпші за тварин. Але відданий, який хоче піднятися на вищий рівень розуміння, повинен знати, що Господь прсутній в тілі кожної живої істоти, і бути співчутливим до інших живих істот, як вчать попередні вірші. Відданий повинен поклонятися Верховному Господу, підтримувати дружні стосунки з рівними собі і виявляти співчуття до позбавлених знання істот, роздаючи їм прасад. Роздавати прасад людям, які перебувають у невігластві, — це обов’язок кожного, хто поклоняється Богові-Особі.
Господь приймає щиру любов і відданість. Людину можна пригостити найдобірнішими стравами, але якщо вона не голодна, це частування йому не потрібне. Так само, ми можемо офірувати Божеству найкоштовніші дари, але якщо ми не відчуваємо справжньої відданості й не усвідомлюємо Його повсюдної присутності, то наше служіння недосконале. У такому стані невігластва ми не здатні офірувати Господу нічого такого, що би Він прийняв.