35

ПОЯСНЕННЯ: Верховний Бог-Особа Капіладева досконало з’ясовує в цьому вірші, що досконалість містичної йоґи, складеної з восьми форм йоґічної практики, полягає в тому, щоб досягнути бгакті-йоґи. Учень в жодному разі не повинен задовольнятися практикою сидячих поз, думаючи, що він уже досягнув досконалості. Він мусить за допомогою медитації піднятися на рівень відданого служіння. Як уже описано в попередніх віршах, йоґові радять медитувати на образ Господа Вішну, поступово переводячи погляд зі стіп на гомілки, з гомілок на коліна, тоді на стегна, потім на груди, на шию, і нарешті на обличчя й на прикраси. Про медитацію на щось безособистісне немає й мови.

Коли, детально споглядаючи в медитації Верховного Бога-Особу, йоґ розвиває любов до Бога, починається практика бгакті-йоґи, і тепер він повинен на ділі служити Господу, проявляючи свою трансцендентну любов до Нього. Кожен, хто, практикуючи йоґу, піднявся на рівень відданого служіння, може досягути обителі Верховного Бога-Особу. Тут виразно сказано: пуруша пуруша враджет    —    пуруша, жива істота, іде до Верховної Особи. За своєю природою і якостями Верховний Бог-Особа і жива істота єдині, обох називають пурушами. Природа пуруші притаманна як Верховному Богові-Особі, так і живій істоті. Пуруша означає «той, хто насолоджується», і дух насолоди властивий і для живої істоти, і для Верховного Господа. Різниця між ними полягає в тому, що об’єм їхньої насолоди неоднаковий. Жива істота не може відчувати таку саму насолоду, як Верховний Бог-Особа. Це можна проілюструвати на прикладі з багатієм та бідняком: схильність насолоджуватися властива для обох, але бідняк не може насолоджуватися в такому самому об’ємі, як багатій. Щоправда, коли бідняк узгоджує свої бажання з бажаннями багатія і співпрацює з ним, тоді обоє, і той, хто посідає вище становище, і той, хто посідає нижче, насолоджуються однаково. Це схоже на бгакті-йоґу. Пуруша пуруша враджет    —    коли жива істота входить у царство Бога і діє в злагоді з Верховним Господом, даруючи Йому насолоду, вона насолоджується тими самими можливостями і втіхами, що й Верховний Бог-Особа.

Натомість, коли жива істота хоче насолдожуватися, імітуючи Верховного Бога-Особу, це бажання, яке називають майею, приводить її в царство матерії. Жива істота, яка хоче насолоджуватися окремо і не співпрацювати з Верховним Господом, поринає в матеріалістичне життя. А коли вона узгоджує свої насолоди з бажаннями Верховного Бога-Особи, її життя стає духовним. Становище живої істоти можна порівняти до становища різних частин тіла, що нездатні насолоджуватися життям самі по собі, вони мусять діяти в злагоді з рештою тіла і постачати їжею шлунок. Діючи таким чином і співпрацюючи з усім тілом, усі частини тіла насолоджуються однаково. В цьому криється суть філософії ачінт’я-бгедабгеда, одночасної єдності й відмінності. Жива істота не може насолоджуватися життям, якщо вона протиставляє себе Верховному Господу, вона повинна узгодити свої дії з бажаннями Господа за допомогою бгакті-йоґи.

Тут сказано, що наблизитися до Верховного Бога-Особи можна або методом йоґи, або методом бгакті-йоґи. Це свідчить про те, що насправді між йоґою і бгакті-йоґою немає різниці, тому що обидві мають на меті Вішну. Щоправда, нині люди вигадали практику йоґи, яка має на меті щось безособистісне чи порожнечу. Однак насправді йоґа    —    це медитація на образ Господа Вішну. Якщо практикаувати йоґу згідно з класичними засадами, то вона не буде відрізнятися від бгакті-йоґи.