42
сраванті саріто бгіт
нотсарпатй удадгір йата
аґнір індге са-ґірібгір
бгӯр на маджджаті йад-бгайт
сраванті — течуть; саріта — річки; бгіт — злякані; на — не; утсарпаті — виходить з берегів; уда-дгі — океан; йата — через кого; аґні — вогонь; індге — горить; са-ґірібгі — зі своїми горами; бгӯ — земля; на — не; маджджаті — тоне; йат — кого; бгайт — від страху.
Від страху перед Верховним Богом-Особою течуть річки й не виходить з берегів океан. Тільки від страху перед Ним горить вогонь, а земля з її горами не поринає в води всесвітнього океану.
ПОЯСНЕННЯ: З ведичних писань відомо, що всесвіт наполовину заповнений водою, на якій лежить Ґарбгоадакашаї Вішну. З Його живота росте лотос, а в стеблі цього лотоса містяться всі планети. Вчені-матеріалісти кажуть, що ці планети плавають у просторі, корячись закону всесвітнього тяжіння чи ще якомусь іншому закону, але створив ці закони Верховний Бог-Особа. Коли йдеться про закон, це означає, що є й законодавець. Вчені-матеріалісти можуть відкривати закони природи, але вони не можуть знайти законодавця. Із «Шрімад-Бгаґаватам» та «Бгаґавад-ґіти» можна дізнатися, хто запроваджує ці всі закони: це робить Верховний Бог-Особа.
Тут сказано, що планети не тонуть. Вони плавають у просторі, корячись волі Верховного Бога-Особи і підтримувані Його енерґією, і тому не падають у воду, яка заповнює половину всесвіту. Планети мають величезну масу, несучи на собі численні гори, моря, океани, міста, палаци й будинки, але це не заважає їм плавати в просторі. З цього вірша можна зробити висновок, що всі інші планети, які плавають у просторі, є такі самі океани й гори, як і на цій планеті.