21
іма локам аму чаіва
рамайан сутар йадӯн
реме кшаадай датта-
кшаа-стрі-кшаа-саухда
імам — цю; локам — Землю; амум — та інші світи; ча — також; ева — певно; рамайан — втішаючи; сутарм — особливо; йадӯн — Яду; реме — насолоджувався; кшаадай — вночі; датта — дане; кшаа — дозвілля; стрі — з жінками; кшаа — кохання; саухда — дружбу.
Господь насолоджувався Своїми розвагами в цьому світі і в інших [на вищих планетах], а насамперед Він розважався в товаристві членів династії Яду. В нічні години дозвілля Господь насолоджувався з жінками любовними розвагами.
ПОЯСНЕННЯ: Господь насолоджувався в цьому світі товариством Своїх відданих. Хоча Він — Бог-Особа і трансцендентний до всіх матеріальних прив’язаностей, коли Він був на Землі, Він проявляв велику прив’язаність до Своїх чистих відданих, а також до півбогів, що служать Йому на райських планетах як вповноважені від Нього керівники різних сфер життєдіяльності матеріального світу. Він показав, що особливо прив’язаний до Своїх родичів, Яду, а також до Своїх шістнадцяти тисяч дружин, що мали можливість спілкуватися з Ним у нічні години Його дозвілля. Ця прив’язаність Господа — прояв Його внутрішньої енерґії, що тьмяно відображається в своїй тіні, зовнішній енерґії. У «Сканда Пурані», Прабгаса-кганді, у бесіді між Господом Шівою і Ґаурі, також згадано за прояви внутрішньої енерґії Господа. Там сказано, що, хоча Господь — це Наддуша, Хамса (трансцендентна особа) і опора всіх живих істот, Він зустрічався з шістнадцятьма тисячами пастушок. Ці шістнадцять тисяч пастушок — не що інше, як прояв шістнадцяти різновидів внутрішніх енерґій. Докладніше за це йтиметься в Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам». Там сказано, що Господь Крішна — наче місяць, а дівчата, прояви Його внутрішньої енерґії, — наче розсипані навколо місяця зорі.