No edit permissions for Ukrainian

15

сте ’ваматйопанйаста
ґха-пла івхаран
майвй апрадіптґнір
алпхро ’лпа-чешіта

сте  —  залишається; аваматй  —  зневажений; упанйастам  —  покидьки; ґха-пла  —  собака; іва  —  як; харан  —  з’їдаючи; майві  —  хворий; апрадіпта-аґні  —  страждаючи від слабкого травлення; алпа  —  мало; хра  —  харчування; алпа  —  мало; чешіта  —  діяльність.

Так він живе вдома, як домашній пес, харчуючись тим, що йому кидають. Страждаючи від численних хвороб, як то слабке травлення і брак апетиту, він їсть дуже мало і стає зовсім немічним, нездатним ні до якої роботи.

ПОЯСНЕННЯ: Перед смертю людина перетворюється на хворого каліку, і якщо його ще й зневажають родичі, його життя, сповнене численних старждань, стає гіршим від собачого. Тому ведичні писання кажуть, що чоловік повинен покинути дім ще до того, як опиниться в такому жалюгідному становищі, і знайти смерть так, щоб ніхто з його родичів не знав про це. Якщо чоловік покидає дім і вмирає так, що про не знає ніхто з його близьких, це вважають за славетну смерть. Але прив’язаний до сімейного життя чоловік хоче, щоб після його смерті близькі влаштували для нього похоронну процесію, і хоча він не зможе її бачити, він хоче, щоб його тіло несли з усією можливою урочистістю. Думка про такий похорон тішить його, хоча він і не знає, куди йому доведеться піти в наступному житті, покинувши це тіло.

« Previous Next »