6
кмібгі кшата-сарвґа
саукумрйт пратікшаам
мӯрччгм пнотй уру-клеас
татратйаі кшудгітаір муху
кмібгі — хробаками; кшата — обкушуваний; сарва-аґа — по всьому тілу; саукумрйт — від тендітності; праті-кшаам — щомиті; мӯрччгм — непритомність; пноті — отримує; уру-клеа — тяжкі муки; татратйаі — бувши там (у череві); кшудгітаі — голодний; муху — знову й знову.
Все тендітне тіло дитини знову й знову кусають голодні хробаки в череві, і вона жахливо мучиться. Від страшних страждань вона раз у раз непритомніє.
ПОЯСНЕННЯ: Ми відчуваємо страждання матеріального буття не лише після того, як вийдемо з утроби матері, але ще навіть в її череві. Страждання починаються з тої самої миті, коли жива істота стикається зі своїм матеріальним тілом. На жаль, ми забуваємо це відчуття й легковажимо тими муками, яких завдає народження на світ. Тому «Бгаґавад-ґіта» підкреслює, що треба завжди пам’ятати про страждання, пов’язані з народженням і смертю. Як під час формування тіла нам доводиться зазнавати численних страждань в утробі матері, так і смерть завдає великих мук. Як розповідає попередня глава, жива істота змушена переселятися з тіла в тіло, і народження в тілах собак і свиней пов’язане з особливими стражданнями. Але, незважаючи на ці страждання, під маґічним впливом майі ми все забуваємо і піддаємося чарам хвилинного так званого щастя, що, як уже згадано, являє собою не більш як ослаблення страждань.