32
джна-йоґа ча ман-нішго
наірґуйо бгакті-лакшаа
двайор апй ека евртго
бгаґавач-чгабда-лакшаа
джна-йоґа — філософський пошук; ча — і; мат-нішга — скерований до Мене; наірґуйа — вільний від ґун матеріальної природи; бгакті — віддане служіння; лакшаа — що називається; двайо — обох; апі — більше того; ека — один; ева — певно; артга — мета; бгаґават — Верховний Бог-Особа; абда — словом; лакшаа — означений.
Вінець філософського пошуку — це пізнати Верховного Бога-Особу. Зрозумівши це і звільнившись від впливу ґун матеріальної природи, людина піднімається на рівень відданого служіння. Чи відданим служінням, чи філософським пошуком, треба знайти найвищу ціль — Верховного Бога-Особу.
ПОЯСНЕННЯ: У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що після багатьох, багатьох життів, присвячених філософському пошуку, мудра людина врешті-решт усвідомлює, що Всудева, Верховний Бог-Особа, — це все суще, і тому віддається Йому. Такі серйозні шукачі істини трапляються дуже рідко, тому що це дуже великі душі. Якщо філософський пошук не привів до пізнання Верховної Особи, його слід вважати незавершеним. Треба шукати істину далі, аж поки прийде розуміння Верховного Господа і відданого служіння.
«Бгаґавад-ґіта» дає можливість безпосередньо зустрітися з Богом-Особою, і зазначає, що ті, хто вдається до інших методів — філософських роздумів чи практики містичної йоґи, — зазнають великих труднощів. Через багато, багато років цих важких зусиль йоґ чи мудрий філософ може прийти до Господа, але цей шлях дуже важкий. Натомість шлях відданого служіння легкий для всіх. Результатів, які дає філософська мудрість і роздуми, можна досягнути просто за допомогою відданого служіння. Разом з тим, якщо умоглядні роздуми не приводять мислителя до пізнання Бога-Особи, весь його пошук залишається марним клопотом, який він добровільно взяв на себе. Остаточна мета мудреця-філософа полягає в тому, щоб злитися з безособистісним Брахманом, але Брахман — це не що інше, як сяйво Верховної Особи. Господь каже в «Бгаґавад-ґіті» (14.27): брахмао хі пратішгхам амтасйвйайасйа ча — «Я основа безособистісного Брахмана, незнищенної обителі найвищого блаженства». Господь — це верховне вмістище всієї насолоди, включно з блаженством Брахмана, тому вважають, що людина, яка непохитно вірить у Верховного Бога-Особу, вже пізнала безособистісний Брахман і Параматму.