26
кла-вттй ту мйй
ґуа-маййм адгокшаджа
пурушетма-бгӯтена
вірйам дгатта вірйавн
кла — вічного часу; вттй — під впливом; ту — але; мййм — в зовнішній енерґії; ґуа-маййм — у ґунах, якостях природи; адгокшаджа — Трансцендентність; пурушеа — втіленням пуруші; тма-бгӯтена — довершеним поширенням Господа; вірйам — сім’я живих істот; дгатта — запліднив; вірйавн — Верховна Жива Істота.
Верховна Жива Істота, втілюючись у Своєму аспекті трансцендентного пуруші, Господнього довершеного поширення, запліднює складену з трьох якостей матеріальну природу, і тоді, під впливом вічного часу, з’являються живі істоти.
ПОЯСНЕННЯ: У всіх видах життя потомство з’являється після того, як батько запліднює мати своїм сім’ям. Жива істота, що перебуває в сімені, лише формується у материнській утробі. Так само й матір матеріальна природа не може породити живу істоту з своїх матеріальних елементів, якщо її не запліднить живими істотами Сам Господь. В цьому полягає таємниця виникнення життя. Запліднює матеріальну природу перше втілення Господа в аспекті пуруші, Каранарнавашаї Вішну. Просто скинувши оком на матеріальну природу, Він вкладає в неї всі живі істоти.
Ми не повинні переносити своїх уявлень про секс на Бога-Особу і Його акт запліднення матеріальної природи. Всемогутній Господь здатний запліднити самим лише поглядом, тому Його називають усемогутнім. Кожна частина Його трансцендентного тіла спроможна виконувати будь-яку функцію кожної іншої частини тіла. Це підтверджено в «Брахма-самхіті» (5.32): аґні йасйа сакалендрійа-вттіманті. У «Бгаґавад-ґіті» (14.3) також ідеться про той самий принцип: мама йонір махад-брахма тасмін ґарбга дадгмй ахам. Коли проявляється космічне творіння, живі істоти походять безпосередньо з Господа, матеріальна природа аж ніяк не може породити їх сама. Тому ніякий науково-технічний поступ не дозволить матеріалістичним вченим створити живу істоту. В цьому полягає вся загадковість матеріального творіння. Живі істоти мають якісно відмінну від матерії природу, і тому ніколи не відчуватимуть щастя поза духовним буттям Господа. Забувши своє предвічне становище, жива істота в омані гайнує час на марні спроби зажити щастя в матеріальному світі. Вся ведична культура покликана нагадати людині про головний аспект життя. Господь дарує зумовленій душі матеріальне тіло для так званої насолоди, але якщо людина так і не схаменулась і не відродила своєї духовної свідомості, Господь знову повертає її до непроявленого стану, в якому вона перебувала на початку творення. Господа названо в цьому вірші вірйавн, «наймогутніша істота», тому що Він запліднює матеріальну природу незліченними живими істотами, які були зумовлені з незапам’ятних часів.