No edit permissions for Ukrainian

30

мукгато ’вартата брахма
пурушасйа курӯдваха
йас тӯнмукгатвд варн
мукгйо ’бгӯд брхмао ґуру

мукгата  —  з вуст; авартата  —  виникла; брахма  —  ведична мудрість; пурушасйа  —  вірат-пуруші, велетенської форми; куру-удваха  —  о найліпший з династії Куру; йа  —  хто; ту  —  завдяки; унмукгатвт  —  схильності; варнм  —  суспільних станів; мукгйа  —  головний; абгӯт  —  став; брхмаа  —  званий брахманою; ґуру  —  визнаний наставник чи духовний вчитель.

О найліпший з династії Куру, ведична мудрість проявилися з вуст вірати, велетенської форми. Людей, відданих ведичній науці, називають брахманами. Вони природним чином стають наставниками і духовними вчителями всіх суспільних станів.

ПОЯСНЕННЯ: Як підтверджує «Бгаґавад-ґіта» (4.13), разом із частинами тіла велетенської форми виникають чотири суспільні стани. В тілі можна виділити голову, руки, стан і ноги. Голова, чи вуста, Господа    —    це брахмани, Його руки    —    це кшатрії, Його стан    —    це МИ<62>вайш’ї, ноги    —    це шудри. Кожна істота має якесь місце на тілі Всевишнього в Його велетенській формі вішва-рупи. Тому жодну з чотирьох каст не можна вважати низькою, бо всі вони розміщені на тілі Господа. Ми не нехтуємо жодною частиною свого тіла    —    ні ногою, ні рукою. Кожна частина важлива, хоча найголовніша в тілі голова. Втративши будь-яку іншу частину тіла, людина житиме, але втрачаючи голову, людина вмирає. Тому цю найважливішу частину тіла Господа визначено як місце перебування брахманів, відданих ведичній мудрості. Людину, котру більше вабить не до ведичної науки, а до світської діяльності, не можна звати брахманою, навіть якщо вона з’явился на світ у родині брахмані чи від батька-брахмани. Народження від батька-брахмани ще не дає права зватися брахманою. Основна якість брахмани    —    це його схильність вивчати Веди. Веди спочивають на Господніх вустах, тому кожна людина, схильна до вивчення Вед, безперечно, пов’язана з вустами Господа і належить до брахманів. Ця відданість ведичній мудрості не є вийнятковим привілеєм якоїсь одної касти чи громади. Людина з будь-якої родини і з будь-якої частини світу може привабитися до ведичної мудрості і тим самим заслужити право зватися справжнім брахманою.

Справжній брахмана має природні якості вчителя чи духовного вчителя. Духовним вчителем не може бути той, хто не володіє ведичним знанням. Досконалість ведичного знання полягає в знанні про Господа, Бога-Особу. Знання про Бога-Особу    —    це вершина ведичної мудрості, веданта. Людина, яка осягнула безособистісний Брахман, але не має знання про Верховного Бога-Особу, може бути брахманою, але не може бути духовним вчителем. У «Падма Пурані» сказано:

ша-карма-ніпуо віпро
мантра-тантра-вірада
аваішаво ґурур на сйд
ваішава ва-пачо ґуру

Імперсоналіст може набути всіх якостей брахмани, але виконувати функції духовного вчителя він не може доти, доки не досягне рівня вайшнави, відданого Бога-Особи. Господь Чайтан’я, великий авторитет у ведичній науці нашої епохи, казав:

кіб віпра, кіб нйсі, ӯдра кене найа
йеі кша-таттва-ветт, сеі ’ґуру’ хайа

«Людина може бути ким завгодно    —    брахманою, шудрою чи санн’ясі,    —    однак якщо вона добре знає науку про Крішну, вона гідна бути духовним вчителем» (Ч.-ч. Мадг’я 8.128). Отже, критерій, за яким людина може виконувати обов’язки духовного вчителя,    —    це не якості брахмани, а добре знання науки про Крішну.

Брахмана    —    це той, хто добре обізнаний з ведичною мудрістю. Але духовним вчителем може бути тільки брахмана, котрий став чистим вайшнавою і знається на всіх тонкощах науки про Крішну.

« Previous Next »