32
віо ’вартанта тасйорвор
лока-вттікарір вібго
ваійас тад-удбгаво врт
н йа самавартайат
віа — засоби до існування, що приходять від сільського господарства і розподілу продуктів; авартанта — виникли; тасйа — Його (велетенської форми); ӯрво — зі стегон; лока-вттікарі — засоби прожитку; вібго — Господа; ваійа — сільськогосподарська і торгова громада; тат — їхня; удбгава — орієнтованість; вртм — прожиток; нм — усіх людей; йа — хто; самавартайат — виконує.
Джерело засобів на існування для всіх істот, тобто вирощення збіжжя і його розподіл серед праджа, виникло зі стегон велетенської форми Господа. Людей сільськогосподарської і торгової громади, що цим трудяться, називають вайш’ями.
ПОЯСНЕННЯ: Як виразно вказано в цьому вірші, засобом прожитку для людей є віша, або сільське господарство і розподіл продуктів сільського господарства, що включає в себе також транспортування, банківську систему і таке інше. Промисловість — це неприродне джерело засобів для прожитку, і насамперед важка промисловість, яка є причиною всіх суспільних проблем. В «Бгаґавад-ґіті» також сказано, що до обов’язків вайшій (які виробляють вішу) входить піклування про корів, сільське господарство і комерція. Ми вже говорили про те, що людина може легко прохарчуватися просто завдяки догляду за коровами і рільництву.
Однією зі складових життєдіяльності такого типу суспільства є товарообмін, до якого входить транспортування і банківська система. Громада вайшій поділяється на багато підрозділів: кшетрі (землевласники), крішана (рільники), тіла-ванік (торговці збіжжям), ґандга-ванік (торговці спеціями), суварна-ванік (торговці золотом і банкіри). Брахмани — це вчителі і духовні наставники, кшатрії захищають підданих від злодіїв та негідників, а вайш’ї забезпечують суспільство продуктами, виробляючи їх і розподіляючи. Шудри, клас малоінтелектуальних людей, які нездатні самостійно діяти в жодній із перелічених сфер, покликані служити трьом вищим класам, таким чином добуваючи собі засоби на прожиток.
За давніх часів брахманів забезпечували всім потрібним для життя кшатрії та вайш’ї, тому що брахмани не мали часу на заробіток. Кшатрії збирали податки з вайшій та шудр, але брахмани були звільнені від податків чи земельного чиншу. Цей суспільний лад був таким гармонійним, що у влаштованому таким чином суспільстві не бувало ніяких соціальних заворушень, політичних струсів чи економічних криз. Отже, розподіл суспільства на соціальні стани, чи варни, конче потрібний, щоб у суспільстві панували мир та злагода.