16
сдгв етад вйхта відван
нтма-мййана харе
бгтй апртга нірмӯла
віва-мӯла на йад бахі
сдгу — чудові, як і повинно бути; етат — ці всі пояснення; вйхтам — повідані; відван — о вчений; на — не; тма — душа; мй — енерґії; айанам — рух; харе — Бога-Особи; бгті — здається; апртгам — беззмістовний; нірмӯлам — без основи; віва-мӯлам — джерелом є Всевишній; на — не; йат — що; бахі — зовні.
О вчений мудрецю, твої пояснення прекрасні, як і повинно було бути. Поневіряння зумовленої душі не мають під собою іншої основи, крім коливань зовнішньої енерґії Господа.
ПОЯСНЕННЯ: Гріховне бажання живої істоти стати всебічно єдиною з Господом — це корінна причина всього матеріального прояву, тому що, поза цією причиною, Господь не має інших причин творити такий прояв. Він не потребує цього світу навіть для Своїх розваг. Зовнішня енерґія Господа піддає зумовлену живу істоту численним злигодням матеріального життя, силою своїх чарів примушуючи живу істоту думати, що вона страждає. Господь — повелитель зовнішньої енерґії, майі, тоді як жива істота підвладна тій самій майі, що тримає її в полоні матеріальних умов. Неприродні зусилля живої істоти посісти місце Господа і стати повелителем і є причиною її матеріального рабства, а спроба зумовленої душі стати єдиною з Господом — це остання пастка майі.