38
пурушасйа ча састгна
сварӯпа в парасйа ча
джна ча наіґама йат тад
ґуру-ішйа-прайоджанам
пурушасйа — живої істоти; ча — також; састгнам — існування; сварӯпам — тотожність; в — чи; парасйа — Всевишнього; ча — також; джнам — знання; ча — також; наіґамам — щодо Упанішад; йат — що; тат — те саме; ґуру — духовний вчитель; ішйа — учень; прайоджанам — потреба.
Яке справжнє становище живих істот і Верховного Бога-Особи? Яка їхня природа? Яка цінність різних настанов, що їх дають Веди, і яка мета стосунків між духовним вчителем і учнями?
ПОЯСНЕННЯ: Живі істоти за своєю природою — це слуги Господа, що може приймати будь-яке служіння від усіх живих істот. У «Бгаґавад-ґіті» ясно сказано, що Господь — це верховна особа, що насолоджується всіма підношеннями і аскезами, власник усього проявленого і друг усіх живих істот (Б.-ґ. 5.29). Таке Його становище. Тому, коли жива істота визнає цю верховну владу Господа і діє в такій свідомості, вона повертається в своє природне становище. Для того, щоб піднятися до цього рівня свідомості, їй потрібне духовне спілкування. Істинний духовний вчитель прагне, щоб його учні пізнали науку трансцендентного служіння Господу, а учні, своєю чергою, розуміють, що, слухаючи душу, яка усвідомила свою сутність, вони повинні пізнати вічні стосунки між Богом і живою істотою. Щоб поширювати світло трансцендентного знання, треба осягнути мудрість Вед і завдяки цьому припинити матеріалістичну діяльність. У цьому полягає суть запитань, які порушено в цьому вірші.