No edit permissions for Ukrainian

15

тал лока-падма са у ева вішу
првівіат сарва-ґувабгсам
тасмін свайа ведамайо відгт
свайамбгува йа сма ваданті со ’бгӯт

тат  —  та; лока  —  всесвітня; падмам  —  лотосова квітка; са  —  Він; у  —  певно; ева  —  дійсно; вішу  —  Господь; првівіат  —  увійшов; сарва  —  усіх; ґуа-авабгсам  —  вмістище всіх якостей природи; тасмін  —  в якому; свайам  —  особисто; веда-майа  —  втілення ведичної мудрості; відгт  —  повелитель всесвіту; свайам-бгувам  —  самонароджений; йам  —  кого; сма  —  в минулому; ваданті  —  кажуть; са  —  він; абгӯт  —  породив.

Господь Вішну особисто увійшов у цей всесвітній лотос як Наддуша. Після того, як цей лотос наповнився всіма ґунами матеріальної природи, на світ з’явилось уособлення ведичної мудрості, відоме нам як самоявлений Брахма.

ПОЯСНЕННЯ: Ця лотосова квітка являє собою всесвітню форму вірат, велетенську форму Господа в матеріальному світі. Під час знищення всесвіту цей лотос входить у черево Бога-Особи Вішну, а під час творення проявляється знову. Це все відбувається тільки завдяки енерґії Ґарбгодакашаї Вішну, що особисто входить у кожен із всесвітів. Всесвітня форма в образі лотосу містить у собі сукупність усієї корисливої діяльності живих істот, зумовлених матеріальною природою, і належного часу з неї з’являється на світ перша з цих істот    —    Брахма, повелитель всесвіту. Ця першонароджена жива істота, на відміну від усіх інших, не має матеріального батька, і тому її називають самоявленою, або сваямбгу. Під час знищення всесвіту Брахма засинає, входячи в тіло Нараяни, а під час наступного творення народжується знову, так само як і перед тим. Цей вірш дає поняття про три категорії: грубу форму вірат, тонку форму Хіран’яґарбги і матеріальну твірну силу, або Брахму.

« Previous Next »