14
хх-крас тадаівсіт
сіддгн діві пайатм
хато ’йа мнава сӯрйо
маґна пуйа-джанраве
хх-кра — розчаровані вигуки; тад — тоді; ева — певно; сіт — з’явилися; сіддгнм — усіх жителів Сіддгалоки; діві — в небі; пайатм — тих, хто спостерігав за боєм; хата — вбитий; айам — цей; мнава — внук Ману; сӯрйа — сонце; маґна — сіло; пуйа-джана — якшів; араве — в океан.
За боєм спостерігали з неба всі сіддги, жителі вищих планетних систем. Коли злива ворожих стріл закрила від них Дгруву Махараджу, вони загукали: «Внук Ману, Дгрува, загинув!» Вони порівнювали Дгруву Махараджу до сонця, яке сховалося, опустившись в океан якшів.
ПОЯСНЕННЯ: В цьому вірші варто звернути увагу на слово мнава. Загалом слово мнава використовують у значенні «людина». Дгруву Махараджу теж названо тут словом мнава. До нащадків Ману належить не лише Дгрува Махараджа, але й усе людство. Вся ведична цивілізація заснована на законах Ману. Послідовники індуїзму в Індії й нині дотримуються законів, які дав Ману. Отже, кожен член людського суспільства є мнава, або нащадок Ману, однак Дгрува Махараджа — це особливий мнава, тому що він великий відданий.
Жителі планети Сіддгалока, де всі можуть літати в небі без літаків, дуже турбувалися про успіх Дгруви Махараджі на полі бою. Тому Шріла Рупа Ґосвамі каже, що відданого не лише Сам Верховний Господь надійно захищає, але й усі півбоги і навіть звичайні люди турбуються про нього. Наведене у вірші порівняння Дгруви Махараджі з сонцем, яке немовби опустилося в океан якшів, теж заслуговує уваги. Коли сонце заходить за обрій, здається, що воно тоне в океані, але насправді сонцю нічого не загрожує. Як сонце наприкінці ночі знову сходить над видноколом, так і Дгрува Махараджа, хоча й потрапив у важке становище (адже тривав бій, а в бою завжди виникають небезпечні ситуації), аж ніяк не був переможений.