15
надатсу йтудгнешу
джайа-кішв атго мдге
удатішгад ратгас тасйа
ніхрд іва бгскара
надатсу — що вигукували; йтудгнешу — серез схожих на привидів якшів; джайа-кішу — що проголошували свою перемогу; атго — тоді; мдге — в бою; удатішгат — з’явився; ратга — на колісниці; тасйа — Дгруви Махараджі; ніхрт — з туману; іва — як; бгскара — сонце.
Якші, на якийсь час взявши гору над Дгрувою Махараджею, стали кричати про свою перемогу, коли раптом перед ними знову з’явилася колісниця Дгруви, наче сонце, що раптом вигулькує з туману.
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш порівнює Дгруву Махараджу до сонця, а велике зібрання якшів — до туману. Проти сонця туман не має ніякої сили. Хоча іноді здається, що туман покриває сонце, насправді ніщо не може покрити сонце. Хмара застує наші очі, але сонце покрити неможливо. Це порівняння Дгруви Махараджі з сонцем підтверджує його велич, над якою не мають сили жодні обставини.