16
тма-стрй-апатйа-сухдо балам ддга-коам
анта-пура парівіхра-бгува ча рамй
бгӯ-маала джаладгі-мекгалам калаййа
клопасшам іті са прайайау вілм
тма — тіло; стрі — жінки; апатйа — діти; сухда — друзі; балам — влада, військо; ддга-коам — багата скарбниця; анта-пурам — жіночі покої в палаці; парівіхра-бгува — сади розваг; ча — і; рамй — чудові; бгӯ-маалам — вся земля; джала-дгі — океанами; мекгалам — оперезана; калаййа — вважаючи; кла — часу; упасшам — творіння; іті — так; са — він; прайайау — пішов; вілм — до Бадарікашраму.
Так Дгрува Махараджа врешті-решт покинув своє царство, яке охоплювало всю землю і яке оточували великі океани. Своє тіло, жінок, дітей, друзів, військо, багату скарбницю, зручні палаци й численні сади розваг він вважав за творіння ілюзорної енерґії. Коли прийшов час, він пішов у Гімалаї, в ліс Бадарікашрама.
ПОЯСНЕННЯ: Ще на початку свого життя, пішовши в ліс шукати Верховного Бога-Особу, Дгрува Махараджа усвідомив, що всі пов’язані з тілом поняття про насолоду — це творіння ілюзорної енерґії. Спочатку, щоправда, він хотів заволодіти батьковим царством і пішов шукати Верховного Господа саме задля цього. Але згодом він усвідомив, що все в матеріальному світі являє собою творіння ілюзорної енерґії. Життя Шріли Дгруви Махараджі показує, що, якщо людина так чи інакше розвине свідомість Крішни, хоч би якими були її початкові мотиви, з милості Господа вона врешті-решт пізнає істину. Спочатку Дгрува Махараджа прагнув здобути батькове царство, але згодом він став великим відданим, маха-бгаґаватою, і збайдужів до матеріальної насолоди. Тільки віддані можуть досягнути досконалості життя. Навіть якщо людина зробить тільки один крок у відданому служінні, а тоді через свою незрілість впаде, вона буде в ліпшому становищі, ніж той, хто повністю віддає себе корисливій діяльності в матеріальному світі.