20
татрну дева-праварау чатур-бгуджау
ймау кіорв арумбуджекшаау
стгітв авашабгйа ґад сувсасау
кіріа-хрґада-чру-куалау
татра — там; ану — тоді; дева-праварау — два прекрасні півбоги; чату-бгуджау — з чотирма руками; ймау — темного кольору тіла; кіорау — юні; аруа — рожеві; амбуджа — лотоси; ікшаау — з очима; стгітау — стоячи; авашабгйа — тримаючи; ґадм — булави; сувсасау — прекрасно вбрані; кіріа — діадеми; хра — наамиста; аґада — браслети; чру — чарівні; куалау — з сережками.
Дгрува Махараджа побачив у цьому повітряному кораблі двох прекрасних супутників Господа Вішну. Вони мали по чотири руки, і їхні тіла були темного кольору. Вони були юні, а їхні очі скидалися на рожеві лотоси. В руках вони тримали булави і були вбрані в чудові строї. Вони були прикрашені діадемами, намистом, браслетами й сережками.
ПОЯСНЕННЯ: Жителі Вішнулоки мають таку саму зовнішність, як і Господь Вішну, і в руках вони теж тримають булаву, мушлю, лотос і диск. У цьому вірші виразно сказано, що вони були чотирирукі і чудово вбрані. Опис їхніх прикрас збігається з описом прикрас Вішну. Отже, прямо з Вішнулоки, планети Господа Вішну, до Дгруви Махараджі спустилися дві надзвичайні особи.