8
маітрейа увча
са рджа-рджена варйа чодіто
дгруво мах-бгґавато мах-маті
харау са вавре ’чаліт смті йай
таратй айатнена дуратйайа тама
маітрейа увча — великий мудрець Майтрея сказав; са — він; рджа-рджена — царем царів (Куверою); варйа — благословення; чодіта — запитаний; дгрува — Дгрува Махараджа; мах-бгґавата — чистий відданий найвищого рівня; мах-маті — наділений великим інтелектом і вдумливий; харау — Верховному Богові-Особі; са — він; вавре — попрохав; ачалітм — непохитну; смтім — пам’ять; йай — якою; тараті — долає; айатнена — без труднощів; дуратйайам — важкоздоланне; тама — невігластво.
Великий мудрець Майтрея вів далі: Дорогий Відуро, коли Якшараджа Кувер [цар якшів] запропонував Дгруві Махараджі прохати будь-яке благословення, Дгрува, найпіднесеніший чистий відданий, мудрий і вдумливий цар, попрохав благословити його, щоб він мав непохитну віру в Верховного Бога-Особу й повсякчасно пам’ятав про Нього, бо завдяки цьому дуже легко подолати океан невігластва, який іншим перетнути дуже важко.
ПОЯСНЕННЯ: На думку знавців ведичних обрядів, благословення бувають чотирьох категорій: пов’язані з релігійністю, матеріальним збагаченням, задоволенням чуттів і звільненням. Ці чотири принципи називаються чатур-варґа. Серед чатур-варґи звільнення вважають за найвище благословення, яке можна отримати в матеріальному світі. Коли людині вдається подолати океан матеріального невігластва, вважають, що вона досягнула найвищої пурушартги, тобто здобула найвище благословення, яке може отримати людина. Однак Дгрува Махараджа хотів отримати благословення, яке вище навіть за найвищу пурушартгу, звільнення. Він прагнув отримати благословення, завдяки якому він міг би завжди пам’ятати лотосові стопи Господа. Цей рівень життя називається панчама-пурушартга. Коли відданий піднімається на рівень панчама-пурушартги, протсо занурюючись у віддане служіння Господу, четверта пурушартга, звільнення, стає в його очах чимось зовсім незначним. Шріла Прабодгананда Сарасваті проголошує, що відданому звільнення здається пекельним станом життя, а задоволення чуттів, доступне на райський планетах, відданий вважає за міраж, який нічим не допомагає в житті. Йоґи докладають великих зусиль, щоб приборкати чуття, але відданий приборкує чуття без найменших труднощів. Чуття порівнюють до змій, але чуття відданого подібні до змій, у який вирвали отруйне жало. Так Шріла Прабодгананда Сарасваті розглядає всі благословення, які можна отримати в цьому світі, і приходить до твердого висновку, що для чистого відданого вони нічого не варті. Дгрува Махараджа — це теж маха-бгаґавата, чистий відданий найвищого рівня, і його інтелект дуже глибокий (мах-маті). Той, хто не наділений глибоким інтелектом, не може взятися до відданого служіння, чи свідомості Крішни. Відданий найвищого рівня природно посідає найглибший інтелект і тому не цікавиться ніякими благословеннями, доступними в матеріальному світі. Дгрува Махараджа стояв перед царем царів, який запропонував йому прохати будь-яке благословення. Куверу, скарбничого півбогів, який постачає людям матеріального світу безмежні багатства, названо царем царів, бо без його благословень неможливо сатти царем. Цар царів особисто запропонував Дгруві Махараджі будь-які багатства, але той відмовився від них. Тому Дгруву Махараджу названо тут мах-маті, тобто вдумливим, або наділеним дуже глибоким інтелектом.