39–40
тад упадравам джйа
локасйа васу лумпатм
бгартарй упарате тасмінн
анйонйа ча джіґгсатм
чора-прйа джана-пада
хіна-саттвам арджакам
локн нврайа чгакт
апі тад-доша-даріна
тат — тоді; упадравам — турботу; джйа — зрозумівши; локасйа — людей; васу — статків; лумпатм — від грабіжників; бгартарі — захисник; упарате — коли помер; тасмін — цар Вена; анйонйам — одне одного; ча — також; джіґгсатм — що бажають вбити; чора-прйам — повна злодіїв; джана-падам — держава; хіна — позбавлена; саттвам — ладу; арджакам — без царя; локн — злодії та грабіжники; на — не; аврайан — приборкані; акт — можуть; апі — хоча; тат-доша — це зло; даріна — спостерігаючи.
Побачивши цю куряву, святі зрозуміли, що смерть царя Вени призвела до великого безладдя. Без урядової влади в державі перестали дотримуватися законів, а грабіжники, вбивці та розбійники зовсім розперезалися і стали відбирати в людей їхні статки. Хоча великі мудреці володіли достатньою могутністю і могли самі навести лад, так само як вони самі вбили царя, вони вважали, що їм не годиться робити це, і тому не намагалися власноручно боротися з лихом.
ПОЯСНЕННЯ: Святі особи та великі мудреці вбили царя Вену, тому що склалося надзвичайне становище, але вони вирішили не брати участі в діяльності уряду й не боротися зі свавіллям грабіжників та злодіїв, які розперезалися після смерті царя Вени. Брахмани і святі не зобов’язані нікого вбивати, хоча іноді вони можуть робити це за надзвичайних обставин. Вони могли повбивати всіх злодіїв та грабіжників силою своїх мантр, але вони вирішили, що така діяльність становить обов’язок кшатріїв, чи царів. Тому вони утрималися від винищення грабіжників.