24
на кмайе нтга тад апй аха квачін
на йатра йушмач-чарамбуджсава
махаттамнтар-хдайн мукга-чйуто
відгатсва карйутам еша ме вара
на — не; кмайе — бажаю; нтга — володарю; тат — те; апі — наівть; ахам — я; квачіт — коли-небудь; на — не; йатра — де; йушмат — Твоїх; чараа-амбуджа — лотосових стіп; сава — нектарний напій; махат-тама — найбільших відданих; анта-хдайт — з глибини серця; мукга — з вуст; чйута — що тече; відгатсва — даруй; кара — вух; айутам — мільйон; еша — це; ме — моє; вара — благословення.
Дорогий Господи, отож я не бажаю зливатися з Твоїм існуванням, бо це благословення позбавляє можливості пити нектар з Твоїх лотосових стіп. Благослови мене, дарувавши мільйон вух, щоб я міг слухати з вуст Твоїх чистих відданих уславлення Твоїх лотосових стіп.
ПОЯСНЕННЯ: У попередньому вірші Махараджа Прітгу називає Господа кайвал’я-паті, володарем звільнення, яке полягає в злитті з Його існуванням, але це не означає, що Махараджа Прітгу бажає звільнення кайвал’я. Це з’ясовують його слова в цьому вірші: «Дорогий Господи, я не бажаю такого благословення». Махараджа Прітгу хотів мати мільйон вух, щоб ними слухати уславлення лотосових стіп Господа. Він зазначає, що уславлення Господа повинно плинути з вуст чистих відданих, які говорять від щирого серця. На початку «Шрімад-Бгаґаватам» (1.1.3) сказано: ука-мукгд амта-драва-сайутам — зійшовши з вуст Шріли Шукадеви Ґосвамі, нектар «Шрімад-Бгаґаватам» став ще смачнішим. Хоча хтось може думати, що уславлення Господа можна слухати від будь-кого, з вуст як відданих, так і невідданих, але тут підкреслено, що уславлення Господа повинно сходити з вуст чистих відданих. Шрі Санатана Ґосвамі суворо забороняє слухати невідданих. Існує багато найманих читців «Шрімад-Бгаґаватам», які вміють дуже красномовно розповідати історії, але чистим відданим не подобається слухати їх, бо таке уславлення Господа являє собою просто матеріальну звукову вібрацію. Однак коли людина слухає уславлення Господа з вуст чистого відданого, це її відразу ж змінює. У «Шрімад-Бгаґаватам» (Бгаґ. 3.25.25) сказано: сат прасаґн мама вірйа-савіда — слава Господа має силу тоді, коли сходить з вуст чистого відданого.
Господь має безліч відданих у всьому світі, і вони уславлюють Господа з непам’ятних часів. Однак їм і досі не вдалося прославити всі Його подвиги та достоїнства. Прітгу Махараджа хотів мати безліч вух, а Рупа Ґосвамі хотів мати мільйони вух і мільйони язиків, щоб оспівувати і слухати Господню славу. Іншими словами, якщо наші вуха завжди слухатимуть уславлення Господа, це не залишить нам нагоди слухати філософію майавади, яка занапащає духовне життя людини. Шрі Чайтан’я Махапрабгу сказав, що кожен, хто слухає опис Господніх діянь від філософів-майаваді, приречений на загибель. Слухаючи виклад філософії майавади, неможливо досягнути найвищої духовної досконалості.