35
прадгна-клайа-дгарма-саґрахе
аріра еша пратіпадйа четанм
крій-пгалатвена вібгур вібгвйате
йатгнало друшу тад-ґутмака
прадгна — матеріальна природа; кла — час; айа — бажання; дгарма — визначені обов’язки; саґрахе — сукупність; аріре — тіло; еша — це; пратіпадйа — приймаючи; четанм — свідомості; крій — діяльності; пгалатвена — результатом; вібгу — Верховний Бог-Особа; вібгвйате — проявив; йатг — як; анала — вогонь; друшу — в дереві; тат-ґуа-тмака — відповідно до форми і якості.
Верховний Бог-Особа пронизує все, але Він проявляється також у різних тілах, що постають з поєднання матеріальної природи, часу, бажань та фахових обов’язків. Внаслідок того розвиваються різні типи свідомості, як вогонь, хоча за природою завжди однаковий, залежно від форми та розміру дров горить по-різному.
ПОЯСНЕННЯ: Верховний Бог-Особа постійно живе поряд з індивідуальною душею як Параматма. Свідомість індивідуальної душі відповідає її матеріальному тілу, яке вона отримує від пракріті, матеріальної природи. Сила часу приводить матеріальні елементи в рух, і таким чином проявляються три ґуни матеріальної природи. Залежно від того, в яких ґунах жива істота перебуває, вона розвиває той чи інший тип тіла. На рівні тварин настільки переважає ґуна невігластва, що в тваринному тілі жива істота практично не має можливості пізнати Параматму, що теж присутня в серці тварини. Однак, народившись у людській формі життя, жива істота має розвинену свідомість (четанм) і тому спроможна, досягаючи своїми діями певних цілей (крій-пгалатвена), піднятися з рівня невігластва й пристрасті на рівень добра. Тому людині радять спілкуватися з тими, хто досягнув високого рівня в духовному житті. Веди, а саме «Мундака Упанішада» 1.2.12), вчать: тад-віджнртга са ґурум евбгіґаччгет — щоб досягнути досконалості життя чи пізнати істинне природне становище живої істоти, треба звернутися до духовного вчителя. Ґурум евбгіґаччгет означає, що людина мусить звернутися до духовного вчителя, в неї немає іншої альтернативи. Людина зобов’язана звернутися до духовного вчителя, бо, чим більше вона з ним спілкується, тим більше її свідомість зосереджується на Верховному Богові-Особі. Вершина цього розвитку називається свідомістю Крішни. Тіло, яке жива істота отримує від пракріті, чи природи, формує її свідомість, рівень її свідомості визначає тип її діяльності, а чистота її дій дає їй змогу пізнати Верховного Бога-Особу, що перебуває в кожному серці. У вірші наведено дуже влучний приклад. Вогонь завжди залишається вогнем, але залежно від розміру і ґатунку дров його полум’я буває прямим або вигнутим, великим або маленьким і т. д.
Рівень розвитку свідомості живої істоти визначає глибину її свідомості Бога. Тому тим, хто народився в людській формі життя, радять виконувати всілякі аскези, про які йдеться в «Бгаґавад-ґіті» (карма-йоґа, ґ’яна-йоґа, дг’яна-йоґа і бгакті-йоґа). Як сходи, йоґа містить у собі різні сходинки, які ведуть до вершини. Залежно від того, на якому щаблі людина стоїть, її називають карма-йоґом, ґ’яна-йоґом, дг’яна-йоґом чи бгакті-йоґом. Звичайно, бгакті-йоґа — це остання сходинка на шляху пізнання Верховного Бога-Особи. Отже, чим розвиненіша свідомість людини, тим більше вона усвідомлює свою духовну природу. Коли існування людини стає повністю чистим, вона досягає брахмананди, що не має ніяких меж. Рух санкіртани, що його започаткував Верховний Бог-Особа в образі Господа Чайтан’ї, — це прямий і найлегший спосіб розвинути найчистішу свідомість, свідомість Крішни. Рівень свідомості Крішни дає змогу повністю пізнати Верховного Бога-Особу. Всі яґ’ї призначені тільки для для того, щоб допомогти людині досконало пізнати Верховного Господа, що підтверджує в «Бгаґавад-ґіті» Сам Господь. Йе йатг м прападйанте тс татгаіва бгаджмй ахам (Б.-ґ. 4.11). Чим більше людина віддається Верховному Богові-Особі, тим більше вона пізнає Його. Однак повністю віддається Господу той, хто здобув довершене знання: бахӯн джанманм анте джнавн м прападйате (Б.-ґ. 7.19).