34

ПОЯСНЕННЯ: Людині, яка прагне матеріального процвітання Веди рекомендують різноманітні яґ’ї (жертвопринесення). У «Бгаґавад-ґіті» (3.10) підтверджено, що Господь Брахма, створивши всіх живих істот включно з людьми та півбогами, порадив їм виконувати яґ’ю, що дасть їм змогу задовольнити свої матеріальні бажання (саха-йадж прадж сшв). Ці ритуали називаються яґ’ями, тому що їхня кінцева мета полягає в тому, щоб задовольнити Верховного Бога-Особу, Вішну. Людина виконує яґ’ї задля матеріальної вигоди, але разом з тим яґ’я покликана задовольнити Верховного Господа, і тому Веди рекомендують людям проводити жертвопринесення. Звичайно, такі ритуали належать до категорії карма-канди, тобто матеріальної діяльності, а будь-якура матеріальна діяльність забруднена трьома ґунами матеріальної природи. Переважно ритуали карма-канди виконують під впливом ґуни пристрасті, однак зумовлені душі, як люди, так і півбоги, зобов’язані виконувати яґ’ї, бо без цього вони взагалі не матимуть щастя.

Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура відзначає в своєму коментарі, що ритуали розділу карма-канди, хоча й осквернені матерією, містять у собі дотик відданого служіння, бо під час будь-якої яґ’ї головну роль відводять Господу Вішну. Це дуже важливо, бо найменша спроба задовольнити Господа Вішну являє собою бгакті і має величезну цінність. Дотик бгакті очищує матеріальну природу цих ритуалів, і, поєднуючись із відданим служінням, вони можуть поступово стати трансцендентними. Хоча зовні такі яґ’ї мають вигляд матеріальної діяльності, полди їхні трансцендентні. Такі яґ’ї, як Сур’я-яґ’я, Індра-яґ’я або Чандра-яґ’я виконують в ім’я півбогів, але ці півбоги являють собою частини тіла Верховного Бога-Особи. Півбоги не можуть приймати жертовні дари для себе, але вони можуть приймати їх для Верховного Бога-Особи. Вони схожі на збирачів податків, що не мають права брати зібрані гроші для власних потреб, але можуть брати їх для того, щоб передати уряду. Яґ’ю, виконану з таким досконалим розумінням, у «Бгаґавад-ґіті» описано як брахмарпанам, жертовне підношення Верховному Богові-Особі. Ніхто, крім Верховного Господа, не має права насолоджуватися плодами жертвопринесення, і тому Господь каже, що Він справжній владика плодів усіх жертвопринесень (бгоктра йаджа-тапас сарва-лока-махеварам). Виконуючи жертвопринесення, треба про це пам’ятати. У «Бгаґавад-ґіті» (4.24) сказано:

«Цілковито заглиблена у свідомість Крішни особа неодмінно досягає духовного царства, тому що вона все віддає духовній діяльності, в якій споживання абсолютне і підношення має таку саму духовну природу». Той, хто виконує жертвопринесення, повинен завжди пам’ятати, що всі визначені в Ведах жертвопринесення покликані задовольнити Верховного Бога-Особу    —    вішур рдгйате пантг («Вішну Пурана» 3.8.9). Все матеріальне і духовне, зроблене для задоволення Верховного Господа, являє собою яґ’ю. Виконуючи такі яґ’ї, людина звільняється від матеріального рабства. Прямий шлях до звільнення від матеріального рабства    —    це віддане служіння, що складається з дев’яти методів:

Цей метод, що складається з дев’яти елементів, в цьому вірші описано як віуддга-віджна-ґгана, «пряме задоволення Верховного Бога-Особи за допомогою трансцендентного знання й свідомості, зосередженої на образі Верховного Господа, Вішну». Це найліпший спосіб задовольнити Верховного Господа. Однак той, хто не може стати на цей прямий шлях, повинен вдатися до непрямих методів яґ’ї, яку треба виконувати для задоволення Вішну, відомого як Яґ’я. Тому Вішну називають яґ’я-паті — рійа паті йаджа-паті джаґат-патім (Бгаґ. 2.9.15).

Верховний Бог-Особа посідає найглибше і найвищою мірою концентроване наукове знання. Медицині поверхово відомі деякі речі, але медики не знають достеменно всього, що відбувається в тілі. Однак Господь Крішна знає все до найменших подробиць. Його знання вільне від вад, притаманних матеріальній науці, і тому його називають віджна-ґгана. Верховний Бог-Особа    —    це віуддга-віджна-ґгана, концентроване трансцендентне знання. Завдяки цьому, навіть приймаючи матеріалістичні жертвопринесення карма-кандіїв, Він завжди залишається на трансцендентному рівні. Отже, слова анека-ґуа вказують на численні трансцендентні якості Верховного Бога-Особи, бо Він вільний від доторку матеріальних якостей. Всі матеріальні атрибути й фізичні елементи теж можуть поступово набути природу духовної свідомості, бо в кінцевому підсумку все постає з Верховного Духу і тому між матеріальними й духовними якостями немає різниці. Усвідомити це можна завдяки поступовому розвитку знання і очищенню. Яскравим прикладом того є Дгрува Махараджа, що пішов у ліс медитувати з матеріальними цілями, але в кінці піднявся на високий духовний рівень і більше не хотів ніяких матеріальних благословень. Він був задоволений просто можливістю спілкуватися з Верховним Господом. Слово айа означає «намір». Переважно зумовлені душі намірені досягнути якоїсь матеріальної вигоди, але коли вона задовольняє ці бажання за допомогою яґ’ї, вона поступово піднімається на духовний рівень. Тоді її життя стає досконалим. Тому «Шрімад-Бгаґаватам» (2.3.10) радить:

Всім    —    і тому, хто є акама (відданий), і тому, хто сарва-кама (кармі), і тому, хто є мокша-кама (ґ’яні чи йоґ),    —    ліпше за все поклонятися безпосередньо Верховному Богові-Особі, виконуючи віддане служіння. Так можна одночасно отримати і матеріальну вигоду, і духовну.