51
адйа нас тамаса прас
твайопсдіта прабго
бгрмйат наша-дшін
кармабгір даіва-саджітаі
адйа — сьогодні; на — нас; тамаса — темряви матеріального існування; пра — другий берег; твай — тобою; упсдіта — збільшено; прабго — володарю; бгрмйатм — що блукають; наша-дшінм — що втратили з ока мету життя; кармабгі — через минулі вчинки; даіва-саджітаі — влаштованими волею вищої сили.
Піддані вели далі: Сьогодні ти відкрив нам очі й показав, як дістатися протилежного берега океану пітьми. Під впливом своїх минулих вчинків і з волі вищої сили ми заплуталися в тенетах корисливої діяльності і, втративши з ока мету життя, заблукали в цьому всесвіті.
ПОЯСНЕННЯ: Дуже важливими в цьому вірші є слова кармабгір даіва-саджітаі. Природа наших вчинків визначає ґуну матеріальної природи, в яку ми занурюємося, а вищі сили дають нам можливість пожинати кармічні плоди своїй вчинків, народжуючись у тих і інших тілах. Таким чином усі живі істоти, які втратили з ока мету життя, блукають усім всесвітом в численних формах життя, народжуючись то серед нижчих видів життя, то на райських планетах. Наші блукання тривають з непам’ятних часів. Тільки з милості духовного вчителя й Верховного Бога-Особи ми отримуємо уявлення про віддане служіння і стаємо на шлях до успіху. Про це й кажуть піддані царя Прітгу в цьому вірші. Вони з повним усвідомленням визнають, що правління Махараджі Прітгу дарувало їм величезне благо.