10
адган апі те дганй
сдгаво ґха-медгіна
йад-ґх хй арха-варймбу-
та-бгӯміварвар
адган — не дуже багаті; апі — хоча; те — вони; дганй — славетні; сдгава — святі особи; ґха-медгіна — прив’язаних до сімейного життя; йат-ґх — чий дім; хі — певно; арха-варйа — найшановніший; амбу — вода; та — трава; бгӯмі — земля; івара — володар; авар — слуги.
Навіть не дуже багаті і прив’язані до сімейного життя люди стають дуже славетними, коли до них додому приходять святі особи. Коли господар і слуги пропонують піднесеним гостям воду, запрошують їх сісти і гідно приймають їх, їхня домівка і вони самі стають славетними.
ПОЯСНЕННЯ: Якщо людина не дуже багата, їм нічим пишатися з матеріального погляду, а якщо вона до того ж прив’язана до сімейного життя, їй нічим пишатися і з духовного погляду також. Однак святі особи завжди готові прийти додому до людини бідної чи прив’язаної до сімейного життя. Коли вони приходять, це велика слава і для господаря, і для його слуг: вони миють святій особі стопи, садовлять її і піклуються про неї. Отже, коли святий приходить до оселі навіть незначної людини, з його благословення та стає славетною. В Індії і зараз заведено, що святі особи у своїх мандрах користуються з гостинності сімейних людей, а ті користуються з цієї нагоди для того, щоб отримати трансцендентне знання. Отож санн’ясі мусить скрізь мандрувати, щоб дарувати милість сімейним людям, які загалом не розуміють системи цінностей духовного життя.
Хтось може заперечити, що більшість сімейних людей не дуже заможні і тому не мають змоги належно зустріти великих святих чи проповідників, що мандрують разом зі своїми учнями. Якщо господар зустрічає святу особу, він повинен так само зустріти і її почт. У шастрах сказано, що Дурвасу Муні завжди супроводжувало шістдесят тисяч учнів і що через найменшу хибу в прийомі він дуже гнівався і нерідко навіть проклинав господаря. Однак кожен господар, незважаючи на своє суспільне й фінансове становище, може принаймні приязно привітати святих гостей і дати їм води, адже питна вода є в кожній господі. В Індії заведено пропонувати склянку води навіть звичайній людині, якщо вона несподівано зайшла до оселі й нагодувати її немає змоги. Якщо води немає, можна запросити гостя присісти, хоча б на солом’яну підстилку. А якщо солом’яної підстилки немає, можна очистити землю і запропонувати сісти на це чисте місце. Якщо ж господар нездатний навіть на це, він може просто скласти долоні і сказати гостеві: «Ласкаво просимо!» А якщо він нездатний і на це, він повинен з глибоким каяттям оплакувати свою неспроможність, разом з родиною, дружиною і дітьми схилившись у поклоні. Таким чином він може задовольнити будь-якого гостя, навіть якщо це великий святий чи цар.