11
вйллайа-друм ваі тешв
арікткгіла-сампада
йад-ґхс тіртга-пдійа-
пдатіртга-віварджіт
вйла — отруйні змії; лайа — дім; друм — дерева; ваі — певно; тешу — в тих оселях; арікта — щедро; акгіла — всі; сампада — багатства; йат — які; ґх — оселі; тіртга-пдійа — пов’язані зі стопами великих святих; пда-тіртга — води, яка омила їхні стопи; віварджіт — позбавлені.
Натомість дім, сповнений усіх матеріальних статків і багатств, але куди ніколи не пускають відданих і де не омивають їхні стопи, вважають за дерево, в якому зробили собі кубло отруйні змії.
ПОЯСНЕННЯ: Слово тіртга-пдійа, вжите в цьому вірші, стосується відданих Господа Вішну, тобто вайшнавів. Що ж до брахманів, то в попередньому вірші вже йшлося про те, як їх зустрічати. Цей же вірш підкреслює те, як важливо приймати у своїй оселі вайшнавів. Загалом завдання просвіщати сімейних людей беруть на себе санн’ясі, що зреклися світу. Існують екаданді санн’ясі і тріданді санн’ясі. Екаданді санн’ясі — це, головно, послідовники Шанкарачар’ї, або санн’ясі-майаваді, а тріданді санн’ясі — це послідовники вайшнавських ачарій: Рамануджачар’ї, Мадгавачар’ї та інших. Саме санн’ясі-вайшнавиберуть на себе клопіт просвіщати сімейних людей. Екаданаді санн’ясі, усвідомлюючи відмінність духовної душі від тіла, можуть перебувати на рівні чистого Брахмана, але переважно вони належать до імперсоналістів. Вайшнави знають, що Абсолютна Істина — це Верховний Бог-Особа, як зазначено у «Бгаґавад-ґіті» (14.27): брахмано хі пратіштганам. Отже, слово тіртга-пдійа стосується вайшнавів. У «Бгаґаватам» (1.13.10) є схожий вислів: тіртгі-курванті тіртгні. Куди вайшнава не прийде, місце відразу ж стає тіртгою, святим місцем. Санн’ясі-вайшнави мандрують усім світом, щоб доторком своїх лотосових стіп перетворювати кожне місце на святе місце прощі.
У цьому вірші сказано, що дім, де не зустрічають вайшнавів згідно з викладеними в попередньому вірші засадами, нічим не ліпший за зміїне кубло. Кажуть, отруйні змії люблять селитися на сандалових деревах, що являють собою дуже цінну породу дерев. Сандал охолоджує, а змії, чиї жала наповнені отрутою, завжди відчувають жар і тому, шукаючи прохолоди, селяться на сандалових деревах. Багаті люди нерідко тримають вдома собак чи сторожів і вивішують таблички з написами: «Вхід заборонено», «Зла собака» і т. д. В західних країнах людину, яка без дозволу зайшла на чужу територію можуть застрелити, і це не вважають за злочин. Така свідомість притаманна демонічним господарям, і їхні домівки порівнюють до кубла з отруйними зміями. Члени таких родин нічим не ліпші за змій, тому що змії дуже злостиві. Коли ж злоба людини виливається на святих осіб, вона стає ще небезпечнішою. Чанак’я Пандіта каже, що існує дві злостиві істоти: змія і заздрісна людина. Заздрісна людина небезпечніша за змію, тому що змію можна приборкати мантрами-закляттями чи певним зіллям, але заздрісну людину неможливо вгамувати.