23

ПОЯСНЕННЯ: В матеріальному світі всіх цікавлять гроші та чуттєві насолоди. Єдина ціль, яку люди ставлять перед собою, полягає в тому, щоб заробити якомога більше грошей і використати їх на задоволення чуттів. Шріла Шукадева Ґосвамі так описує діяльність матеріалістів:

Це типовий спосіб життя матеріалістів: вночі вони марнують свій час на сон, що триває більше як шість годин, або на секс, а вранці вони йдуть на роботу, тільки для того щоб заробляти гроші. Коли вони заробили трохи, вони заходжуються купувати всілякі речі для дітей та родичів. Таких людей зовсім не цікавлять вищі цінності життя    —    їм байдуже, хто такий Бога, що таке індивідуальна душа, які стосунки душі з Богом і т. д. Суспільство настільки деґрадувало, що навіть ті, хто видає себе за релігійних людей, нині цікавляться лише задоволенням чуттів. За епохи Калі матеріалістів більше, ніж за будь-якої іншої епохи. Тому людині, яка хоче повернутися додому, до Бога, треба не лише служити свідомим своєї природи душам, але й уникати товариства матеріалістів, які мають тільки одну мету    —    заробляти гроші й виконувати їх на задоволення чуттів. Їй не слід перейматися бажаннями матеріалістів: тобто прагненням добувати гроші й задовольняти чуття. Недаремно в писаннях сказано: бгакті паренубгаво вірактір анйатра ча    —    для того, щоб розвиватися у відданому служінні, треба бути байдужим до матеріалістичного способу життя (Бгаґ. 11.2.42). І навпаки, до того, в чому черпають насолоду віддані, невіддані байдужі.

Просто відкинути товариство матеріалістів ще не досить. Ми не можемо жити без якогось заняття. Іноді людина, яку цікавить духовний розвиток, покидає матеріальне суспільство і усамітнюється, що особливо радять йоґам, але й це не ґарантує людині духовного росту, бо відомо чимало випадків, коли йоґи теж падають. Що ж до ґ’яні, вони переважно падають, тому що не приймають притулку біля лотосових стіп Господа. Імперсоналісти й послідовники філософії порожнечі просто уникають матеріального спілкування, але, не беручись до відданого служіння, вони не можуть закріпитися на трансцендентному рівні. Віддане служіння починається з того, що людина слухає оповіді про славетні діяння та якості Верховного Бога-Особи. До цього закликає і цей вірш: він харер ґуа-пійӯша-пнт. Треба пити нектар оповідей про Верховного Бога-Особу, тобто завжди слухати й оспівувати Господню славу. Це найголовніший метод духовного розвитку. Господь Чайтан’я Махапрабгу теж радить його в «Чайтан’я-чарітамріті». Якщо людині, яка хоче розвиватися в духовному житті, пощастить, вона зустрічає істинного духовного вчителя і від нього дізнається про Крішну. Служачи духовному вчителю і Крішні, вона дістає сім’я відданого служіння (бгакті-лата-біджу), а якщо вони садить це сім’я відданого служіння в серці й поливає його, слухаючи й переповідаючи оповіді про Крішну, воно виростає в розкішну бгакті-лату, ліану бгакті. Ця ліана має таку силу, що пробиває оболонки всесвіту, входить у духовний світ і росте далі, аж поки дістанеться лотосових стіп Крішни і обів’ється навколо них, як звичайна ліана росте вгору доти, доки дістанеться даху і обів’ється навколо надійної опори. Надійно закріпившись, ліана розквітає і приносить бажаний плід. Цей плід, названий тут нектаром оповідей про Верховного Бога-Особу, з’являється тому, що відданий підливає ліану відданого служіння, слухаючи про Верховного Бога-Особу та оспівуючи Його. З цього всього випливає, що відданий не може жити поза товариством відданих, які постійно слухають і переповідають славетні діяння Господа. Рух свідомості Крішни започатковано саме для того щоб, сотні ІСККОНівських осередків давали людям можливість слухати про Крішну й оспівувати Його, а також знайти духовного вчителя і відмежуватися від товариства людей з матеріалістичними інтересами. Це дає можливість відчутно проґресувати на шляху назад додому, до Бога.