24

ПОЯСНЕННЯ: Віддані    —    це справжні святі, або садгу. Перша ознака садгу, чи відданого, полягає в тому, що він уникає насильства. Люди, яких цікавить шлях відданого слуіжння, чи повернення додому, до Бога, повинні насамперед практикувати ахімсу, тобто утримуватися від насильства. Садгу описують словами тітікшава круік (Бгаґ. 3.25.21), і це означає, що відданий повинен бути терплячим і дуже співчутливим. Наприклад, коли кривдять самого відданого, він повинен терпіти це, але коли кривдять когось іншого, він цього не повинен допускати. Все світ сповнений насильства, і найперше завдання полягає в тому, щоб покласти цьому край, зокрема припинивши непотрібний забій тварин. Відданий    —    друг не лише людей, але й усіх інших живих істот, тому що всіх живих істот він вважає за дітей Верховного Бога-Особи. Він не проголошує себе єдиним сином Бога і не дозволяє вбивати всіх інших істот, виправдовуючи це теорією про те, що в них немає душі. Чистий відданий Господа ніколи не буде підтримувати таку філософію. Сухдга сарва-дехінм    —    справжній відданий є другом усіх живих істот. Крішна каже в «Бгаґавад-ґіті», що Він батько всіх видів живих істот, і тому відданий Крішни завжди дружньо ставиться до всіх істот. Це називається ахімса. Навчитися уникати насильства може тільки той, хто йде слідами великих ачарій. Тому, згідно з вайшнавською філософією, ми повинні йти стопами великих ачарій чотирьох сампрадай, або ліній учнівської спадкоємності.

Спроби проґресувати в духовному житті без допомоги духовних вчителів, які належать до учнівської спадкоємності, просто сміховинні. Тому в писаннях сказано: чрйавн пурушо веда    —    тільки той, хто йде за ачар’ями, які належать до учнівської спадкоємності, пізнає суть усіх речей («Чгандоґ’я Упанішада» 6.14.2). Тад-віджнртга са ґурум евбгіґаччгет    —    щоб пізнати трансцендентну науку, треба звернутися до істинного духовного вчителя («Мундака Упанішада» 1.2.12). Велике значення в духовному житті має смтй, або постійне пам’ятування про Крішну. Життя треба збудувати так, щоб ми не змогли ні на мить перестати думати про Крішну. Ми повинні жити в Крішні, залишаючись у Крішні і тоді коли ми їмо, і коли ми спимо, ходимо чи працюємо. Товариство свідомості Крішни радить влаштувати своє життя таким чином, що б завжди пам’ятати про Крішну. В нашому товаристві ІСККОН віддані слухають про славетні діяння Крішни та Його відданих навіть тоді, коли виготовляють ароматичні куріння «Духовне небо». Шастри радять: смартавйа сатата вішу    —    треба завжди і постійно пам’ятати про Господа Вішну. Вісмартавйо на джтучіт    —    Вішну ніколи не слід забувати. Це суть духовного життя. Смтй. Пам’ятати завжди про Господа можна тоді, коли ми постійно слухаємо про Нього. Тому цей вірш радить: мукундчарітґрйа-сіддгун. Сідгу означає «нектар». Слухати оповіді про Крішну з «Шрімад-Бгаґаватам», «Бгаґавад-ґіти» чи інших авторитетних писань означає жити у свідомості Крішни. Зосередитися таким чином на свідомості Крішни може той, хто старанно дотримується всіх приписів та засад. Ми радимо відданим руху свідомості Крішни щодня повторювати шістнадцять кіл мантри Харе Крішна на вервиці і дотримуватися реґулівних засад. Це допоможе відданому залишатися непохитним на шляху духовного розвитку.

Також у цьому вірші сказано, що духовному розвитку допомогає приборкання чуттів (йамаі). Приборкавши чуття, людина стає свамі чи ґосвамі. Отже, кожен, хто носить почесний титул свамі чи ґосвамі, повинен тримати свої чуття під суворим контролем. Він повинен бути паном своїх чуттів. Це можливо тільки тоді, коли в людини зникають усі бажання задовольняти матеріальні чуття. Якщо ж трапляється, що чуття бажають діяти незалежно, їх треба приборкати. Якщо просто навчитися уникати матеріальних чуттєвих задоволень, чуття самі собою почнуть коритися нам.

Ще один дуже важливий момент, згаданий у вірші    —    це аніндай. Це означає, що ми не повинні критикувати чужі методи релігійної практики. Існують різні релігійні системи, які перебувають під впливом різних якостей матеріальної природи. Релігійні системи, які перебувають під впливом ґун невігластва і пристрасті, не можуть бути так само досконалими, як ті, що перебувають під впливом ґуни добра. Всі явища матеріального світу в «Бгаґавад-ґіті» класифіковано в три якісні категорії, і релігійні системи також поділяються на ці категорії. Коли люди перебувають під переважним впливом ґун пристрасті й невігластва, їхня релігія теж зазнаватиме впливу цих самих якостей. Відданий, замість того, щоб критикувати ці релігії, заохочуватиме її послідовників бути вірними її заповідям, щоб вони поступово піднялися на рівень релігії в ґуні добра. Якщо відданий буде критикувати їх, це просто збуджуватиме його розум. Тому відданий повинен терпимо ставитися до всіх і вчитися вгамовувати збуджений розум.

Інша риса відданого    —    це ніріхай, невибагливе й просте життя. Ніріх означає «м’який», «скромний» або «простий». Відданий не повинен жити в розкошах і наслідувати матеріалістів. Відданим радять жити просто і мислити піднесено. Відданий повинен брати рівно стільки, скільки йому потрібно для того, щоб підтримати здоров’я матеріального тіла для відданого служіння. Він не повинен їсти чи спати більше, ніж треба. Їсти для того, щоб жити, а не жити для того, щоб їсти, і спати лише шість-сім годин на день    —    таким правилом керується відданий. Поки тіло існує, воно буде зазнавати впливу змін погоди, хвороб та природних катаклізмів, тобто троїстих нещасть матеріального існування. Уникнути їх неможливо. Іноді ми отримуємо листи од відданих-неофітів, у яких вони запитують, чому вони хворіють, незважаючи на те, що практикують свідомість Крішни. З цього вірша вони повинні зробити висновок, що ми повинні бути терплячими (двандва-тітікшай). Це світ двоїстості. Не слід думати, що, захворівши, ми втратили свідомість Крішни. Свідомість Крішни можна безперешкодно практикувати за будь-яких матеріальних умов, навіть якщо вони дуже несприятливі. Тому Господь Шрі Крішна радить у «Бгаґавад-ґіті» (2.14): тс тітікшасва бграта    —    «Дорогий Арджуно, будь ласка, старайся терпляче зносити ці всі турботи і бути непохитним у практиці свідомості Крішни».