36

ПОЯСНЕННЯ: У матеріальному житті ми вищу форму існування вважаємо за благословення, а нижчу    —    за прокляття. Але відмінність між «вищим» і «нижчим» існує лише доти, доки взаємодіють між собою різні матеріальні якості (ґуни). Іншими словами, доброчесна діяльність веде нас на вищі планетні системи чи до вищого рівня життя (до хорошої освіти, вроди і т. д.). Такі плоди доброчесної діяльності. Відповідно, за свої недоброчесні дії ми не дістаємо освіти, маємо непривабливу зовнішність, живемо в злиденних умовах і т. д. Однак усі ці життєві обставини являють собою результат взаємодії якостей добра, пристрасті й невігластва, що функціонують під впливом законів матеріальної природи. Коли ж настане час загибелі всього проявленого космосу, всі ці якості перестануть функціонувати. Тому Господь каже в «Бгаґавад-ґіті» (8.16):

Навіть якщо, систематично розвиваючи знання чи живучи за релігійними засадами    —    виконуючи великі жертвопринесення та інші форми кармічної діяльності, ми досягнемо найвищої планетної системи, під час всесвітньої заглади і самі вищі планетні системи, і живі істоти на них будуть знищені. Вжиті в цьому вірші слова іа-відгвасітішм означають, що верховний повелитель знищить усі ці благословення. Ми не зможемо захистити ні себе, ні свої здобутки. Наші тіла, чи на цій планеті, чи на будь-якій іншій, загинуть, а нам доведеться знову мільйони років залишатися непритомними в тілі Маха-Вішну. А коли творіння знову перейде в проявлений стан, нам доведеться народжуватися в різних видах життя і далі діяти в цьому світі. Отож нам не слід задовольнятися просто досягненням вищих планетних систем. Ми повинні намагатися вирватися з проявленого матеріального космосу, досягнути духовного світу і знайти притулок у Верховного Бога-Особи. Це наша найвища мета. Ми не повинні приваблюватися ні до чого матеріального    —    ні до низького становища, ні до високого. Нам треба зрозуміти, що всі в матеріальному світі перебувають на одному рівні. Наше справжнє завдання полягає в тому, щоб розпитувати про істинну мету життя і віддано служити Господу. Так ми здобудемо вічне благословення, виконуючи духовну діяльність у повному знанні та блаженстві.

Культура цивілізованого людства заохочує людей до дгарми, артга, ками та мокші. Люди повинні мати релігію. Без релігії людське суспільство нічим не відрізняється від тваринного. Економічний розвиток і задоволення чуттів повинні спиратися на релігійні засади. Коли людина збалансовує релігійну діяльність, зусилля, скеровані на матеріальне збагачення, і задоволення чуттів, вона забезпечує собі звільнення від матеріальних народжень та смертей, хвороб та старості. Однак за цієї доби Калі ніхто навіть не задумується про звільнення та релігію. Людей цікавить лише матеріальне збагачення і задоволення чуттів. Тому, незважаючи на високий рівень економічного розвитку, стосунки між людьми по всьому світі опустилися майже до тваринного рівня. Коли всі опускаються до рівня грубих тварин, настає всесвітнє знищення. Це знищення треба розцінювати як іа-відгвасітішм. Заглада не залишить навіть сліду від так званих благословень Господа у формі матеріальних багатств і чуттєвого задоволення. Наприкінці Калі-юґи Господь втілиться як Калі, і Його єдина місія полягатиме в тому, щоб очистити земну поверхню від людей. Коли ці люди будуть знищені, знову настане золота епоха. Отож, ми повинні зрозуміти, що наша матеріальна діяльність схожа на дитячу гру. Діти іноді весело граються на березі моря, а батько сидить і спостерігає за їхніми іграми, за тим, як вони будують з піску будинки, стіни й багато інших споруд, однак врешті-решт він підводиться і каже дітям, що час іти додому. Тоді все, що вони збудували, розсипається. Іноді проявляючи особливу ласку до людей, занадто прив’язаних до дитячої гри в матеріальне збагачення і задоволення чуттів, Господь руйнує їхні збудовані з піску іграшки.

Господь каже: йасйхам ануґхмі харішйе тад-дгана анаі. Господь промовив ці слова в розмові з Юдгіштгірою Махараджею, пояснюючи, що Його особлива милість до відданого проявляється в тому, що Він забирає у відданого всі матеріальні багатства. Тому назагал вайшнави не дуже багаті з матеріального погляду. Коли вайшнава, чистий відданий, намагається здобути матеріальне багатство і разом з тим хоче служити Верховному Господу, його віддане служіння страждає. Виявляючи особливу милість до Свого відданого, Господь відбирає в нього так звані матеріальні багатства. Знову й знову наражаючись на поразку у своїх зусиллях забезпечити собі матеріальний добробут, відданий врешті-решт назавжди віддається під захист лотосових стіп Господа. Це теж можна вважати за іа-відгвасітішм, втручання Господа, що знищує матеріальні статки відданого, але збагачує його духовним знанням. У своїй проповідницькій діяльності ми нерідко зустрічаємо матеріалістичних людей, які кланяються нам і прохають благословень, надіючись на нові й нові матеріальні багатства. Якщо ж їхньому матеріальному багатству щось загрожує, вони втрачають бажання кланятися відданим. Таких матеріалістичних людей завжди цікавить матеріальне збагачення. Вони кланяються святим особам чи Верховному Господу і дають пожертви на проповідницьку діяльність тому, що сподіваються на винагороду в формі ще більших матеріальних багатств.

Однак, якщо відданий щирий у своєму відданому служінні, Господь примушує його відмовитися від спроб поліпшити своє матеріальне становище і повністю віддатися Господу. Господь не благословляє Своїх відданих матеріальним багатством, і тому люди бояться поклонятися Господу Вішну. Вони бачать, що вайшнави, віддані Господа Вішну, на поверховий погляд досить бідні. Поклоняючись, натомість, Господу Шіві, матеріалістичні люди отримують величезні можливості для збагачення, тому що Господь Шіва    —    це чоловік Дурґи, господині цілого всесвіту. З милості Господа Шіви його шанувальник отримує благословення богині Дурґи. Великим шанувальником і відданим Господа Шіви був Равана. За своє поклоніння він отримав такі благословення Дурґи, що всі споруди в його царстві були збудовані з золота. Нині величезну кількість золота знаходять у Бразілії, і з наведених в Пуранах історичних свідчень, ми можемо з певністю зробити висновок, що царство Равани існувало саме там. Однак Господь Рамачандра зруйнував усе його царство.

Вивчаючи такі випадки, ми можемо зрозуміти все значення слів іа-відгвасітішм. Господь не дарує матеріальних благословень Своїм відданим, тому що вони можуть знову заплутатися в матеріальному світі і впасти у вир нескінченних народжень, смертей, хвороб і старості. Матеріальні багатства сповнюють таких людей, як Равана, пихою і бажанням задовольняти чуття. Равана наважився навіть викрасти Сіту, що була дружиною Господа Рамачандри і богинею щастя. Равана гадав, що зможе насолоджуватися Господньої енерґією насолоди. Натомість, цим вчинком Равана зруйнував себе (відгвасіта). Нині люди надмірно прив’язані до матеріального збагачення і задоволення чуттів, і тому людська цивілізація простує назустріч власній загибелі.