35
татрпі мокша евртга
тйантікатайешйате
траіварґйо ’ртго йато нітйа
ктнта-бгайа-сайута
татра — там; апі — також; мокша — звільнення; ева — певно; артге — в справі; тйантікатай — найважливіше; ішйате — розглянуте; траі-варґйа — три інші, тобто релігія, матеріальне збагачення і задоволення чуттів; артга — інтерес; йата — звідки; нітйам — реґулярно; кта-анта — смерть; бгайа — страх; сайута — прив’язаний.
Серед чотирьох засад людського життя, тобто релігії, матеріального збагачення, задоволення чуттів та звільнення, найсерйозніше треба ставитися до звільнення. Всі досягнення в інших трьох сферах діяльності будуть знищені суворими законами природи в формі смерті.
ПОЯСНЕННЯ: Найсерйозніше треба ставитися до мокші, навіть якщо для цього доведеться пожертвувати трьома іншими засадами. Як пояснює Сута Ґосвамі на початку «Шрімад-Бгаґаватам», в основі релігійної діяльності не повинно лежати бажання досягнути успіху в сфері матеріального збагачення. Переважно ми йдемо до Бога, в храм чи церкву тому, що через свою глибоку прив’язаність до чуттєвого задоволення прагнемо матеріального збагачення. Знову ж таки, матеріальне збагачення не призначене для того, щоб задовольняти чуття. Все своє життя треба влаштувати так, щоб досягнути звільнення. Тому цей вірш підкреслює важливість мокші. Інші три принципи — матеріальні і тому засновані на них досягнення підлягають знищенню. Навіть якщо нам вдасться якось назбирати на своєму банківському рахунку багато грошей і придбати багато матеріальних речей, разом з нашою смертю цьому всьому прийде кінець. У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що смерть — це Верховний Бог-Особа, який врешті-решт забирає всі нагромадження матеріаліста. Ми безтямно нехтуємо цим. Через свою бездумність ми не боїмося смерті і не замислюємося над тим, що смерть забере всі здобутки в сфері дгарми, артги й ками. Дгарма дає змогу піднятися на райські планети, але це не звільняє з лабет народження, хвороб, старості і смерті. Суть цього вірша полягає в тому, що ми можемо пожертвувати своїми інтересами в області траіварґ’ї — релігійних засад, матеріального збагачення і задоволення чуттів, але ми не можемо жертвувати своїм звільненням. Що стосується звільнення, у «Бгаґавад-ґіті» (4.9) сказано: тйактв деха пунар джанма наіті — коли людина отримує звільнення, це означає, що, покинувши тіло, вона більше не мусить входити в інше матеріальне тіло. Для імперсоналістів звільнитися означає злитися з буттям безособистісного Брахмана. Але насправді це ще не мокша, тому що з рівня безособистісного звільнення істота змушена знову впасти в матеріальний світ. Тому треба знайти притулок у Верховного Бога-Особи і присвятити себе відданому служінню Йому. Це справжнє звільнення. Отже, висновок полягає в тому, що не треба приділяти надмірної уваги доброчесній діяльності, матеріальному збагаченню і задоволенню чуттів, а натомість треба намагатися досягнути Господа Вішну на Його духовних планетах, найвищою з яких є Ґолока Вріндавана, обитель Господа Крішни. Тому рух свідомості Крішни — це найбільший дар для тих, хто справді бажає звільнення.