45

ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш дуже ясно каже, що царством, державою чи імперією треба правити згідно з вказівками святих осіб і брахманів, як оце Кумари. Коли всім світом правили монархи, вони діяли насправді за проводом ради брахманів та святих осіб. Цар, керуючи державою, виконував свої обов’язки як слуга брахманів. Ні царі, ні брахмани не були диктаторами і ніколи не вважали країну за свою власність. Царі теж добре зналися на ведичних писаннях і були знайомі з твердженням «Шрі Ішопанішади»: всйам іда сарвам    —    все суще належить Верховному Богові-Особі. У «Бгаґавад-ґіті» Господь Крішна теж проголошує, що Він володар усіх планетних систем (сарва-лока-махеварам). Тому ніхто не має права проголошувати державу своєю власністю. Цар, президент чи голова держави повинен завжди пам’ятати, що він не володар, а слуга.

Сучасні царі чи президенти забувають, що вони слуги Бога, і вважають себе слугами людей. Сучасний демократичний уряд проголошують народним урядом, чи урядом, що діє «від імені народу і для народу», але Веди не схвалюють такого державного ладу. Веди пояснюють, що царством треба правити для задоволення Верховного Бога-Особи, і тому керувати країною повинен представник Господа. Головою уряду не можна призначати людину, яка не знайома з ведичною наукою. У цьому вірші ясно сказано (веда-стра-від архаті), що високі урядові посади призначені для людей, які добре знаються на вченні Вед. Веди чітко визначають правила поведінки царя, командувача військом, воїна і підданого. На жаль, нині розвелося багато так званих філософів, які дають вказівки, не посилаючись ні на які авторитетні джерела, і багато лідерів прислухається до таких неавторитетних настанов. Через це люди нещасливі.

Сучасна теорія діалектичного комунізму, яку висунув Карл Маркс і якої дотримуються комуністичні уряди, недосконала. Згідно з засадами ведичного комунізму, ніхто в державі не повинен голодувати. Нині існує багато так званих добродійних організацій, які збирають кошти в людей для того, щоб годувати голодних, але ці кошти ніколи не йдуть за призначенням. Веди вчать, що уряд повинен керувати державою так, щоб ніхто голодував. У «Шрімад-Бгаґаватам» сказано, що сімейна людина повинна дбати, щоб навіть ящірки і змії не голодували поряд з нею. Їх теж треба годувати. Однак насправді про голод не повинно бути й мови, бо все належить Верховному Господу і Він стежить, щоб природа постачала достатню кількість їжі для всіх. У Ведах сказано («Катга Упанішада» 2.2.13): еко бахӯн йо відадгті кмн. Верховний Господь всіх забезпечує все потрібне для життя, і про голод не повинно бути й мови. Якщо хтось голодує, то тільки через невміле врядування так званого правителя чи президента.

Отже, цілком очевидно, що людині, яка не знається на ведичних приписах (веда-стра-віт), не слід висувати свою кандидатуру на пост президента, правителя і т. д. Колись царі були раджарші    —    хоча вони виконували обов’язки царя, вони нічим не поступалися святим, тому що ніколи не порушували жодних ведичних приписів і правили під керівництвом великих святих і брахманів. З цього погляду сучасні президенти, губернатори і голови виконавчої влади недостойні своїх посад, тому що не знають ведичної науки правління країною і не прислухаються до вказівок великих святих і брахманів. Через свою непокору вкзаівкам Вед і брахманів цар Вена, батько Прітгу Махараджі, загинув від прокляття брахманів. Тому Прітгу Махараджа чудово розумів, що він повинен правити планетою як слуга святих і брахманів.