46
свам ева брхмао бгукте
сва васте сва дадті ча
тасйаівнуґрахенна
бгуджате кшатрійдайа
свам — своє; ева — певно; брхмаа — брахмани;
Кшатрії, вайш’ї та шудри їдять свою їжу тільки з милості брахманів. Тільки брахмани насолоджуються своїм власним майном, вдягаються у свій власний одяг і роздають у пожертву свої власні статки.
ПОЯСНЕННЯ: Верховному Богові-Особі поклоняються молитвою намо брахмайа-девйа, яка зазначає, що Верховний Господь вважає брахманів за Своє божество. Всі поклоняються Верховному Господу, але Він, показуючи приклад іншим, Сам поклоняється брахманам. Всі повинні слухатися вказівок брахманів, бо вони не мають іншої справи, крім поширення шабда-брахми по всьому світі. Коли в суспільстві бракує брахманів, які поширюють ведичне знання, все занурюється в хаос. Брахмани і вайшнави прямо служать Верховному Богові-Особі, і тому ні від кого не залежать. Насправді, все у світі належить брахманам, але вони зі свого смирення приймають пожертви від кшатрій (царів) і вайшій (торговців). Все належить брахманам, а правителі-кшатрії і торговці просто зберігають їхнє майно, наче в банку. Коли брахманам потрібні гроші, кшатрії та вайш’ї повинні забезпечувати їх потрібними коштами. Це схоже на банківський рахунок, з якого вкладник може знімати гроші на своє бажання. Брахмани присвячують себе служінню Господу і тому не мають часу на фінансові справи. Через це багатства перебувають на збереженні в кшатрій, царів, які повинні відразу ж давати брахманам гроші, коли ті прохають. Насправді брахмани і вайшнави не живуть за чужий кошт, вони витрачають власні гроші, хоча й здається, що вони збирають їх в інших. Кшатрії і вайш’ї самі по собі не мають права роздавати пожертви, бо всі їхні статки належать брахманам. Тому кшатрії і вайш’ї повинні давати пожертви тільки згідно з вказівками брахманів. На жаль, нині бракує брахманів, а кшатрії та вайш’ї не виконують їхніх вказівок, і тому весь світ перебуває в хаосі.
Другий рядок цього вірша пояснює, що кшатрії,