8
кі тасйа дурлабгатарам
іха локе паратра ча
йасйа віпр прасіданті
іво вішу ча снуґа
кім — що; тасйа — його; дурлабга-тарам — важкодосяжне; іха — тут; локе — у цьому світі; паратра — після смерті; ча — чи; йасйа — з кого; віпр — брахмани і вайшнави; прасіданті — задоволені; іва — всеблагий; вішу — Господь Вішну; ча — також; са-ануґа — ідучи слідом.
Кожен, ким задоволені брахмани і вайшнави, може здобути все, що дуже важко здобути в цьому житті чи після смерті, і, крім того, завойовує прихильність Господа Шіви й Господа Вішну, які завжди супроводжують брахманів та вайшнавів.
ПОЯСНЕННЯ: Брахмани та вайшнави завжди носять всеблагого Господа Вішну у своєму серці. У «Брахма-самхіті» (5.38) підтверджено:
премджана-ччгуріта-бгакті-вілочанена
санта садаіва хдайешу вілокайанті
йа ймасундарам ачінтйа-ґуа-сварӯпа
ґовіндам ді-пуруша там аха бгаджмі
Віддані, сповнені глибокої любові до Ґовінди, Верховного Бога-Особи, завжди тримають Його у своєму серці. Господь вже перебуває в серці кожного, але вайшнави і брахмани реально бачать Його і тому завжди відчувають екстаз. Через це кажуть, що брахмани і вайшнави носять Вішну у своєму серці. Хоч би куди вони йшли, Господь Вішну, Господь Шіва та віддані Господа Вішну, перебуваючи в їхньому серці, йдуть разом з ними. Четверо Кумар були брахмани, тому, коли вони прийшли до Махараджі Прітгу, з ними, природно, прийшли Господь Вішну та Його віддані. Отже, можна зробити висновок, що, коли брахмани і вайшнави задоволені кимось, Господь Вішну теж задоволений цією особою. Це підтверджує Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура у своїх восьми віршах, присвячених духовному вчителю: йасйа прасдд бгаґават-прасда — задовольнивши духовного вчителя, що є і брахмана, і вайшнава, людина задовольняє Верховного Бога-Особу. А якщо Верховний Бог-Особа задоволений людиною, для не залишається більше нічого недосяжного в ні на цьому світу, ні на тому.