19
маітрейа увча
прачетаса пітур вкйа
ірасдйа сдгава
діа пратічі прайайус
тапасй дта-четаса
маітрейа увча — великий мудрець Майтрея вів далі; прачетаса — всі сини царя Прачінабархі; піту — батька; вкйам — слова; ірас — на голову; дйа — прийнявши; сдгава — праведні; діам — напрямок; пратічім — західний; прайайу — пішли; тапасі — в аскези; дта — серйозно взявши; четаса — серце.
Великий мудрець Майтрея вів далі: Дорогий Відуро, сини Прачінабархі були дуже праведні і тому дуже серйозно прийняли батькові слова, помістивши їх у своє серце. Шанобливо поклавши ці слова собі на голову, вони вирушили на захід, щоб виконати наказ батька.
ПОЯСНЕННЯ: Дуже важливим у цьому вірші є слово сдгава («праведні» або «чемні»), особливо за наших днів. Воно походить від слова сдгу. Досконалий садгу — це той, хто присвятив себе відданому служінню Верховному Богові-Особі. Синів Прачінабархі названо тут сдгава, тому що вони беззастережно корилися своєму батькові. Батька, царя і духовного вчителя вважають за представників Верховного Бога-Особи, і тому їх треба шанувати так само, як ми шануємо Верховного Господа. Батько, цар і духовний вчитель зобов’язані керувати довіреними їхній опіці душами так, щоб вони врешті-решт стали повінстю безкорисливими відданими Верховного Господа. Це обов’язок усіх старших осіб, а обов’язок тих, хто перебуває під їхньою опікою, полягає в тому, щоб беззастережно і бездоганно виконувати їхні накази. Слово ірас («на голову») теж дуже важливе. Тут сказано, що Прачети поклали батькові слова собі на голову, тобто прийняли його наказ з усією покорою.